Пишу о том, что интересно.
Чтоб чувства перелить в строку,
Хочу словам чтоб было тесно
И не придумано, а честно,
Как есть во мне, сказать хочу...
9 грудня у відділі літератури з мистецтва Центральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка в межах проекту «Сумщина творча. Культура і мистецтво» відбулася презентація творчості відомої в сумських літературних колах письменниці і перекладачки Надії Іванівни Фурзенко.
Це - четвертий з циклу поетичних вечорів, приурочених до виходу у світ збірника «Автограф» сумської обласної літературної студії «Лит-ра.com».
Надія Іванівна Фурзенко - постійний читач нашої бібліотеки і активний учасник літературно-мистецького клубу "Грань" при відділі абонементу.
Рідне місто поетеси – Середина-Буда Сумської області. Закінчивши з медаллю школу, отримала спеціальність у Калузькому державному університеті їм. Ціолковського. 38 років викладала словесність. За словами Надії Фурзенко, бажання виразити своє світовідчуття у віршах прийшло до неї вже в зрілі роки. Друкувалася в районній газеті «Знамя труда»: нотатки, нариси, лірика.
У 2012 році вийшла книга віршів «Одкровення». У 2014 році вірші надруковані у збірнику «МИ» вибраних творів Сумської обласної літературної студії «Лит-ра.сом» і в альманасі «Грані слова». Займається перекладами відомих українських поетів.
Вагому частину літературного доробку Надії Іванівни складає пейзажна, духовна та філософська лірика. Особливо враження на присутніх склав вірш «Свеча», який поетеса читала в темряві, запаливши свічку:
В дрожащем пламени свечисгорают боль, тревога, мука.Ночь спит. В ответ тебе – ни звука,хоть в полный голос закричи.Крещу себя свечи перстом.Вокруг танцуют полутении исчезают через стеныв пространстве тёмном и пустом.
Окрім власних віршів Надія Фурзенко представила свої переклади творів українських поетів. Подією вечора стала прем’єра пісні «Что ни год» на слова Надії Фурзенко у виконанні композитора Олени Чернової:
Что ни год, то весна.Что ни бор, то сосна.И трава зеленым- зелена…Что ни лето - жара,Сенокосов пораИ цветов пестроты пестрота…Что ни осень – мечта.Рощ, садов красота.И листва золотым-золота…Тройка зимних конеймчит простором полейбелолицую, что всех белей…Что ни год...
Поезію авторки читали її друзі та колеги по літературній студії: Зоя Пігуль, Надія Поздняк, Віталій Меланич, Маргарита Москвічова, Євгенія Чернецька, Альбіна Батурина, Альона Смірнова та інші.
Із збірок Надії Фурзенко:
ГородМноголикий город, важный.Шум, движенье, едкий смог.Окон свет многоэтажный.Сто дорожек и дорог.Дух асфальта раскалённый,Запах пыли, серый лист…Взгляд прохожих отстранённый,И фасад витрин речист.
Бледное солнце...
Бледное солнце в тумане,грусть затаилась в росе;Осень в полынном дурманес лентою в рыжей косе.Шепчет листва под ногамистрочки прощальных стихов,слышатся нервные гаммыв песнях сентябрьских ветров.И, расставаясь с листвою,слива, в морщинах коры,вслед за тревожной совоюхочет заплакать навзрыд.Бледное солнце в тумане,грусть затаилась в душе:Лето в цветном сарафанеза горизонтом уже…Велике серце
(Присвячене Т. Г. Шевченку)
Мріяв про свободу для свого народуІ для всіх народів на святій землі.Кобзарем, що вийшов з козацького роду,Прославляв Украйну, що була в імлі.Лихо ще з дитинства та сирітську долюГеній ніс у серці через все життя.Не згасала тяга до знання і волі,Творчість не убило горісне буття.Наостанок мріяв про садок і хату,Про родину, діток у своїм садку.Та пекуча злоба до панів пихатихЗупинила кроки до того райку.В сорок сім згоріло серце у поета,Що боліло горем скривджених людей.Калиновим словом він мандрує світом,Надихає людство мудрістю ідей.
Кузьміна О.Л.,
відділ мистецтв ЦМБ ім. Т.Шевченка
Немає коментарів:
Дописати коментар