понеділок, 12 грудня 2016 р.

"Війни художників" Станіслава Стеценка





Стеценко С.М. Війни художників: роман. – Х.: Фоліо, 2016. – 559 с. 




Книга створена на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала 30-40-х років ХХ ст. Миколи Глущенка (в книзі – Миколи Гущенка), який жив деякий час у Франції і Німеччині, був знайомий з відомими європейськими митцями і, нібито, і з самим Гітлером.

Документи про життя і діяльність М.Глущенка нині зберігаються в архіві республіканського Комітету держбезпеки і ще не всі відкриті для широкого загалу. А громадський інтерес до цієї особистості є сьогодні досить значним.

«Війни художників» - пригодницький роман, що створений за традиціями класичного бестселера, в якому присутні всі необхідні інгредієнти: пригодницький жанр, детективна інтрига, постійна напруга, адже йдеться про дію різних розвідок, про таємні плани правителів різних європейських країн, про зради, підступність, про кров, секс та інші несподівані повороти сюжету. 

Вся розповідь цієї книги про події 1940 року в Європі і в Радянському Союзі. Книга описує як Німеччина легко і без значних втрат захопила Польщу, Бельгію, Голландію, Норвегію, Францію та інші європейські країни. Європа була розрізнена і слабка в протиставленні німецьким загарбникам.

Цей період до цих пір для багатьох читачів є невідомим, має багато загадок і міфів, адже Радянський Союз і Німеччина тоді тісно співпрацювали, активно обмінювались дружніми делегаціями; наш хліб, метал та інші радянські ресурси постійно і у великій кількості надходили для потреб німецької армії; радянське і німецьке керівництво узгоджувало всю свою зовнішньо-політичну діяльність і т.п.; тому ця книга у багатьох із нас через саме такі обставини викликає особливий інтерес. 

Гітлер і Сталін тоді дружили і тому автор аналізує чи відрізнялись два режими і приходить до висновку: 
«І в Німеччині, і в СРСР сліпе обожнювання натовпом вождя. Непорушна віра у світле майбутнє замість світлого сьогодні. Концтабори для незгодних з режимом. У Німеччині – це вороги нації, а в СРСР – вороги народу. Ідеологічна обробка з ранку до ночі через радіо й газети. Навіть до живопису вимоги однакові. Один-єдиний «правильний» стиль – соцреалізм». 
Як не згадати нині слова соратника Гітлера Геббельса: «Дайте мені засоби масової інформації, і будь-який народ я перетворю на стадо свиней». 

Серед головних дійових осіб роману С. Стеценка реальні історичні персонажі – Сталін, Гітлер, Черчилль, їхнє найближче оточення, відомі художники Радянського Союзу і Німеччини. До речі, чи відомо вам, що Гітлер як і Черчилль займались малюванням, ще й кажуть, що досить пристойно це робили. Одже, мали тонку душевну організацію чи як там кажуть про митців. Та це не заважало їм керувати долями народів і окремих людей.

«Хто знищив більше людей – Гітлер чи Сталін?» - повторює автор запитання багатьох істориків. Яка різниця, вони обидва криваві диктатори, що заслуговують тільки на прокляття і забуття.

Художник і державний діяч, чи поєднуються ці поняття? Не важливо. Важливо зовсім інше – хто більше добра зробив за своє життя.

Олена Мартюшова,
заст. директора Сумської МЦБС

Немає коментарів:

Дописати коментар