Маруся ЧУРАЙ: до 400-річчя ймовірного дня народження

КАЛЕНДАР 

ДО 400-РІЧЧЯ З ІМОВІРНОГО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРУСІ ЧУРАЙ (1625–1653)

 

Кажуть, пісня – душа народу. Упродовж віків українці сіяли і жали, святкували й воювали, проводжали і зустрічали своїх рідних зі співом. І всі пісні були «народні» – кимось, звісно складені, та за віки імена авторів втрачено. Лишилося лише одне ім’я – полтавської дівчини Марусі, дочки козацького сотника Гордія Чурая. 

 

 

Батько її був одним зі старшин у повстанні проти шляхти 1638 року під проводом запорозького гетьмана Якова Острянина, за що страчений у Варшаві як бунтівник. Маруся, якій на той час було десь років 13 (вважається, що найбільш імовірною датою її народження є 1625 р.), лишилася бідувати удвох із матір’ю в небагатій хатині на березі Ворскли.

Дівчина росла розумною і вродливою, та ще й співочою - віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а й по всій Україні. Тож як стала на порі, то мала досить залицяльників, серед них був молодий козак Іван видатного полтавського роду Іскра. Та її серце обрало іншого — Гриця Бобренка, сина хорунжого Полтавського полку.

 

1648 року Гриць вирушив на війну, таємно заручившись із Марусею, яка вірно чекала чотири роки. Проте повернувшись, Бобренко оголосив про заручини з Ганною із заможної сім'ї. Тяжко переживаючи зраду, Маруся хотіла пити зілля для забуття. Але той трунок випив Гриць, що прийшов прощатися (чи молити прощення) до Чураївни, та й до ранку помер непрощений.

Полтавський суд визнав Марусю винною в його смерті і засудив її до страти, однак Іван Іскра привіз від Богдана Хмельницького наказ про звільнення, де начебто значилося: «зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала».

 

Не в силах пережити втрату коханого, Маруся Чурай змарніла і чи то вмерла від сухот, чи подалася в чорниці.

 

Згадкою про талановиту полтавську козачку лишилися її чудові пісні: «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні…», «Сидить голуб на березі», «Зелененький барвіночку», «На городі верба рясна», «Котилися вози з гори», «Шумить-гуде дібровонька», «В кінці греблі шумлять верби», «Ой у полі вітер віє» і, звісно, «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»…

 

Яскравий образ талановитої козачки та історія її трагічного кохання надихали митців різних часів. 1834 року Левко Боровиковський склав баладу «Чарівниця», 1837 - Кирило Тополя написав п'єсу «Чари»; у 1854-му Степан Руданський опублікував баладу «Розмай». 

 

Марко Кропивницький у 1882 створив для театру драму «Дай серцю волю, заведе в неволю», через 5 років українські театри ставили драму Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». 

1909 року Ольга Кобилянська закінчила роботу над повістю «В неділю рано зілля копала». 

Роки війн, революцій і тотальних репресій першої половини 20 ст. не надавали українським митцям можливості надихатися історіями про українські таланти, та вже 1968 року виходить «Дівчина з легенди» – драматична поема Любові Забашти, 1975-го - поема Бориса Олійника «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)» (у збірці поезій «Гора»). 

 

У 1978 році Ростислав Синько знімає художній фільм «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» за мотивами однойменного твору М. Старицького (у ролі Марусі – Антоніна Лефтій). 

 

1979 року Ліна Костенко опублікувала свій славнозвісний історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Його визнано одним із найкращих зразків української літератури XX століття; 1987 року роман відзначено Шевченківською премією. 

 

І це далеко не повний список натхненних образом Марусі Чурай творів.

 

Пам’ять Марусі вшановано у назвах вулиць десь півтора десятка українських міст, і ще в чотирьох – у назвах провулків (повний список можна знайти у Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/.../%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1...)

 

У Полтаві 2006 р. встановлено пам’ятник видатній землячці, Укрпошта випускала марку «Маруся Чурай».

Сьогодні про Марусю Чурай можна знайти доволі матеріалів в інтернеті.

 

Зокрема, можна прочитати тут:https://suspilne.media/.../923895-ci-isnuvala-marusa.../

 

На Ютуб можна подивитися:

Маруся Чурай: легенда чи реальність? https://www.youtube.com/watch?v=Is0enjeuWAg...

Твір Ліни Костенко радимо послухати на каналі Неоніла Крюкова: «Ліна Костенко «Маруся Чурай». Читає Ніла Крюкова»https://www.youtube.com/watch?v=2Nb3o2KQE8I&t=2s...

 

• На колажі до цього тексту вміщено: уривок з роману Л. Костенко «Маруся Чурай» та обкладинку першого видання роману 1979 року; фото пам’ятника Марусі Чурай у Полтаві; фото Неоніли Крюкової в ролі Марусі Чурай.

 

Наталія КУРНОСОВА,
бібліограф ВСТДІРМ