Сто тисяч мільярдів віршів Раймона Кено

 

Про найдовшу у світі книгу, яку ніхто й ніколи не зможе прочитати повністю за життя, 
і при цьому в ній лише 10 сторінок.

  

У 1960 році французький письменник Раймон Кено представив, імовірно, найдовшу книгу у світі. Вона має назву Cent mille milliards de poèmes («Сто тисяч мільярдів віршів») і складається всього з десяти сторінок, кожна з яких містить сонет. Усі вірші мають однакову схему рим і надруковані на смужках, що дозволяє читачам поєднувати рядки з різних сонетів.

Р. Кено разом із математиком Ф. Ле Ліонне засновує експериментальну групу «Майстерня потенційної літератури» (УЛІПО — «Ouvroir de la littérature potentielle», ULIPO). «Сто тисяч мільярдів поезій» (1961) ілюструють принципи «потенційної літератури», яка, завдяки комбінаториці, може породити незчисленну кількість літературних текстів. 

У результаті такої побудови існує 10¹⁴ можливих комбінацій, тобто книга містить сто трильйонів унікальних віршів. Висновок очевидний: нікому ніколи не вдасться прочитати цю книгу цілком, навіть доклавши найбільших зусиль, адже на зіставлення всіх можливих поєднань знадобилися б мільйони років — без перерв на їжу, сон чи читання будь-чого іншого. І все це походить лише з десяти сторінок!

 Члени УЛІПО вбачали цьому перший «уліпівський» літературний твір. Інший «уліпівський» метод S+7 полягав у зсуві слів — заміні кожного повнозначного слова тексту сьомим словом, що йде за ним у тлумачному словнику і, таким чином, створення нового твору. Цей метод застосовано у «Вправах зі стилю» («Нотатки зі зсувом слів» — «Translation»). Однак, Р.Кено швидко розчарувався в експериментах УЛІПО.  

Кожен створений вами «мікс» утворює гармонійний сонет із правильними строфами, ритмом і римою. Ба більше, дуже ймовірно, що будь-який випадково обраний вірш буде тим, який ніхто раніше не читав. 

 

Сам Кено стверджував, що якщо прочитання одного сонета триває близько 45 секунд і ще 15 секунд потрібно на підготовку наступного, то прочитання всіх можливих комбінацій зайняло б приблизно 200 мільйонів років.

Цей твір — це шедевр комбінаторної літератури (Oulipo), що демонструє безмежність мови та потенціал випадковості. 

  

 

Раймо́н Кено́ (21 лютого 1903 — 25 жовтня 1976) — французький прозаїк, поет есеїст, перекладач, діалогіст кіно, співзасновник експериментальної групи УЛІПО (1960 р.), багаторічний співробітник провідного французького видавництва «Ґаллімар» (з 1938 р.), член Ґонкурівської академії (з 1951 р.).

Відзначився книгами «Зазі в метро», «Мій друг П'єро», «Сині квіти», есе «Вправи зі стилю». Був сміливим мовним експериментатором, письменником, який, за висловом критика Б. Пуаро-Дельпеша, змальовує мову за допомогою сюжету на відміну від авторів, які за допомогою мови змальовують сюжет.