Рай в бібліотеці: До Всеукраїнського дня бібліотек

"Кожний по-своєму уявляє рай, мені він з дитячих років уявлявся бібліотекою"…

Хорхе Луїс Борхес 

Протягом усієї багатовікової історії бібліотечної справи постать бібліотекаря асоціювалася з носієм духовної культури суспільства,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бібліотекарі відрізнялися високим для свого часу рівнем освіти, прогресивним мисленням  та незмінністю таких позитивних людських якостей як воля, віра, старанність, відданість, прагнення до самовдосконалення - вічних професійних цінностей бібліотекаря, що не є підвладними часу.

 

Професія бібліотекаря з'явилася з виникненням перших книгосховищ. У них не завжди працювали професіонали. У минулі часи роботу бібліотекаря брали на себе письменники, філософи. На цю посаду запрошували видатних учених, поетів. 

 

У середньовіччі звання Бібліотекар отримував фаворит короля. 

"Кожен, хто вивчає науки, хто входить сюди, нехай не гримає дверима і на тупає ногами: це не подобається музам. Якщо знйдеш тут когось, хто вже сидить, шановбиво вклонися мовчки і не вдавайся до балачок: тут мудрі гворять з тими.ю хто вчиться". Напис на дверях бібліотеки XV сторіччя 

 

У XIХ столітті стати почесним бібліотекарем ‐ існувало таке звання ‐ було навіть важче, ніж академіком. 

Тільки у другій половині ХІХ - початку ХХ століття жінки почали з’являтися на посадах бібліотекарів. 

На початку ХХ століття робота бібліотекаря вважалася престижною, а попасти працювати у бібліотеку було не просто. Ось що писалося у журналі «Бібліотекар» за 1910 р.:

«У серпні 1909 року в Берліні надруковано закон про обов'язкові іспити на посаду бібліотекаря наукових та народних бібліотек. Випробування відбуваються не частіше, ніж один раз на рік у Берліні дослідницькою комісією з трьох осіб під керівництвом головного директора Королівської бібліотеки.

До іспитів допускаються особи жіночої та чоловічої статі, які закінчили гімназію чи реальне училище та які пропрацювали не менше3-х років за тематикою предметів, які входять у програму іспитів, при цьому один рік повинен бути присвячений практичній діяльності в бібліотеках.

Випробування має на меті встановити, чи володіє кандидат достатніми практичними і літературними знаннями. Іспити передбачаються письмові та усні. Не витримав іспит - можеш через рік ще раз пройти випробуванню, але більше двох разів проходити не можна.

Встановлення таких іспитів має, звичайно, велике культурне значення, так як вони підвищують рівень бібліотекарів, які є посередниками між читачем і книгою».

Розвиток світового інформаційного суспільства став вимагати змін у підготовці фахівців, які б мали навички використання сучасних інформаційних ресурсів, вміли знаходити, збирати, розповсюджувати інформацію на різних носіях.

Ббібліотекар початку XXI століття відрізняється від своїх колег 80-х рр. підвищеним інтересом до впровадження нових технологій, вивчення та застосування в своїй професії іноземної мови, питань професійного спілкування з читачем, передачі йому бібліографічної інформації, особистій ініціативі, творчості - тим, що називається активною професійною позицією.

Сьогодні на бібліотекаря існує погляд як на комунікатора в сучасному суспільстві. Комунікація - це суттєвий бік спілкування, вона виступає абстрактною стороною спілкування у процесі передачі інформації. 

"Бібліотеки - це свобода, свобода читати, свобода спілкуватися... Якщо ви не цінуєте бібліотеки. значить ви не цінуєте інформацію, свободу та мудрість". Ніл Гейман 

Сучасні бібліотекарі активно включилися в процес інформатизації, опановують нові технології, умови та правила діяльності, залучають до обслуговування користувачів нових категорій, зокрема - анонімних та дистанційних. 

Нині бібліотекарі працюють одночасно в традиційному та новітньому інформаційному просторі, заснованому на електронних технологіях.

Бібліотечна професія традиційно багата іменами письменників, вчених, видатних політичних діячів, долі яких були тісно пов'язані з бібліотечними установами. 

 

Одним із найвідоміших є аргентинський прозаїк, поет, публіцист, один із найвидатніших письменників ХХ століття Хорхе Луїс Борхес.  

 

З 1937 до 1946 року  Борхес працював бібліотекарем в муніципальній бібліотеці. І саме в цей час він створює перші свої шедеври, зокрема, його знаковий твір, що відкрив нового, «справжнього» Борхеса, – оповідання «П’єр Менар, автор "Дон Кіхота"» (1939).

«Усю свою бібліотечну роботу я виконував за першу годину, а потім тихенько йшов до підвального книгосховища й ті п’ять годин, що лишалися, читав і писав…»

У 1955 році після військового перевороту, який скинув уряд Перона, Борхес був призначений директором Національної бібліотеки Аргентини і обіймав цю посаду до 1973 року. 

За життя Борхес сам став героєм книжки, і не просто книжки, а культового постмодерністського твору Умберто Еко – «Ім’я рози», де аргентинського письменника можна впізнати в сліпому бібліотекареві Хорхе де Бургосі.

Вольфганг Гете, Готфрід Лейбніц, Якоб Грімм, Іммануіл Кант, Анатоль Франс, Іван Крилов, Микола Вороний також відзначились у бібліотечній царині.

Рекомендуємо до перегляду презентацію Бібліотеки Харківського університету ім. В. Каразіна, присвячену визначним бібліотекарям 

 

ВИДАТНІ БІБЛІОТЕКАРІ 

 

 

Джерело