Який сьогодні тихий вечір,
умитий лагідним дощем.
І краплі падають на плечі,
а в серці — ностальгійний щем.
Згадались юність і кохання.
Такий же липень дощовий...
І ми удвох в замилуванні,
і погляд ніжний, дорогий.
Той погляд все єство лоскоче...
Я насолоджуюсь життям.
Клітинка кожна аж клекоче...
На жаль, немає вороття!
