Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви…
"Google дасть вам 100 тисяч відповідей, бібліотекар - одну правильну". Ніл Гейман
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви…
Вірджинія Вулф (1882–1941) — одна з найвидатніших англійських письменниць ХХ століття, есеїстка, критикиня та новаторка модерністської прози. Вона стала голосом цілого покоління жінок, які прагнули не лише писати, а й бути почутими.
Вулф була учасницею відомого Блумсберійського гуртка — спільноти інтелектуалів, митців і філософів, що обстоювали свободу думки, мистецтва й особистого життя. Її твори ламали традиційні форми роману, зосереджуючись не на подіях, а на внутрішньому житті людини — думках, спогадах, миттєвих відчуттях.
Найвідоміші романи Вірджинії Вулф — «Місіс Делловей», «На маяк», «Орландо», «Хвилі». У них вона майстерно використовує прийом потоку свідомості, передаючи складну, багатоголосну психологію героїв.
Особливе місце в її спадщині займає есе «Власна кімната», де Вулф стверджує: жінка повинна мати матеріальну незалежність і простір для творчості, аби реалізувати свій талант. Ця праця стала одним із фундаментальних текстів феміністичної літературної критики.
Життя письменниці було позначене боротьбою з депресією та нервовими зривами. У роки Другої світової війни її психологічний стан погіршився, і в 1941 році Вірджинія Вулф трагічно пішла з життя. Та її слово пережило смерть: її твори й досі читають, досліджують і відкривають наново.
Вірджинія Вулф — це письменниця про тишу всередині людини, про час, пам’ять і право бути собою.
Сьогодні, 11 лютого, світ відзначає Міжнародний день жінок і дівчат у науці.
Це чудовий привід згадати тих, хто змінював хід історії, ламаючи стереотипи та відкриваючи нові горизонти.
Історії кількох неймовірних жінок, чия допитливість та наполегливість зробили наш світ зрозумілішим.
Єдина в історії вчена, яка отримала дві Нобелівські премії у різних галузях — фізиці та хімії.
Відкрила елементи радій та полоній, запровадила термін «радіоактивність».
Марія навіть не мала власної лабораторії на початку шляху, працюючи в старому сараї, але це не завадило їй змінити медицину та енергетику назавжди.
Її робота була критично важливою для розуміння структури життя, хоча тривалий час її ім'я залишалося в тіні.
Зробила «Фотографію 51» — рентгенівський знімок, який довів, що ДНК має форму подвійної спіралі.
«Наука і повсякденне життя не можуть і не повинні бути розділені».
За сто років до появи сучасних комп'ютерів вона вже знала, як вони працюватимуть.
Описала перший у світі алгоритм для аналітичної машини. Вона зрозуміла, що машини зможуть не лише рахувати, а й створювати музику чи графіку.
Видатна українська біологиня та громадська діячка.
Досліджувала біохімію та туберкульоз, була авторкою понад 80 наукових праць. Попри репресії радянської влади, вона продовжувала розвивати українську наукову школу.
Наука не має статі. Сьогодні тисячі дівчат в Україні та світі досліджують космос, розробляють ШІ, лікують хвороби та рятують екологію.
Дівчата, нехай ваша цікавість завжди буде сильнішою за сумніви. Світ чекає на ваші відкриття!
Країно чорних брів й важких повільних губ,
Темнавих губ, що їх не процілуєш,
Як тепло ти лежиш! Як тепло ти німуєш!
І понад нами місяць-однолюб!
Справжня мудрість — у вмінні мислити нестандартно