Роберт САУТІ. Станси, написані в бібліотеці

1.
Моїх днів течія серед Мертвих минає,
І довкола усюди вони;
Хай куди кину оком своїм — споглядаю
Всемогутні уми давнини.
Вони друзі мої найвірніші, і знову —
З дня у день — я із ними проваджу розмову. 

 

 

 

 

 

 

 

12 серпня 1744 р. народився Роберт Сауті

Роберт Сауті — ім’я, яке часто лунає в колі шанувальників романтичної поезії, але не завжди отримує ту увагу, на яку заслуговує. 

 

Народившись 1774 року в Брістолі, Англія, він став одним із ключових представників так званої "Озерної школи" — групи поетів, яка включала таких гігантів, як Вільям Вордсворт і Семюел Тейлор Колрідж. 

Р. Сауті народився у сім'ї крамаря, який торгував мануфактурою у Бристолі. Здобувши початкову освіту вдома, самотужки засвоївши грецьку мову та латину, юний Роберт Сауті у 1788 р. був відданий до Вестмінстерської школи, де навчався впродовж чотирьох років. Два роки навчався у Оксфордському університеті, де познайомився з Тейлором Колриджем. Разом вони захоплювалися ідеями французької революції. Покинувши навчання, Сауті разом з Колріджем багато подорожував, жив у Іспанії та Португалії.

Поети створили «Пантисократію» - своєрідну інтелектуальну комуну. Спільним дітищем Колріджа та Сауті стала драма «Падіння Робесп’єра» (1794). Вдалим творчим «плодом» епічна поема Сауті «Жанна д’Арк» (1796).

Колрідж і Сауті у цей час породнилися, одружившись на сестрах Фрікер: Сара стала дружиною Колріджа, а Едіт - дружиною Сауті.

Сауті не просто писав вірші — він творив світи, де історія, міфологія та емоції перепліталися в єдину тканину.

Його перу належать такі шедеври, як "Талаба-руйнівник" (1801), "Медок" (1805), "Прокляття Кехами" (1810), "Родерик, останній з готовий" (1814), "Бачення суду" (1821).— поeми, які переносять читача в далекі часи та екзотичні країни.

Сюжети цих романтичних творів занурюються в священний жах: мертву красуню з балади «Доніка» населяє диявол, жадібний священик з балади «Двір Божий над єпископом» (за мотивами середньовічної традиції) їсть мишей, герой балади «Рудігер» намагається принести в жертву сили диявола. 

Але, мабуть, найвідомішим його твором стала "The Story of the Three Bears" — казка, яку ми сьогодні знаємо як "Три ведмеді". Так, саме Сауті подарував світові цю чарівну історію, яка стала улюбленою для мільйонів дітей.

Цю казку часто вважають анонімною народною історією шотландського походження, або одним із творів колекції братів Грімм. Але перші дати видання - 1837 р., у вигляді прозового тексту, складеного Р. Сауті, що був заснований на більш старій версії, яку Р. Сауті відредагував. Версія Р. Сауті вказує трьох ведмедів різного розміру без додаткових пояснень. Зловмисник у Р. Сауті – не молода дівчина, а мерзенна стара. 

Сауті був не лише поетом, а й істориком, біографом та перекладачем. Його праця "Life of Nelson" (1813) стала одним із перших повних життєписів адмірала Нельсона, а переклади португальських та іспанських творів відкрили англомовним читачам нові літературні горизонти.

Цікаво, що Сауті був досить продуктивним автором: він писав щодня, часто по 10-12 годин, і за своє життя створив понад 100 творів. Незважаючи на це, його часто критикували за надмірну "моральність" у літературі. Але саме ця риса робить його твори особливо цікавими для вивчення — адже вони не просто розважають, а й змушують замислюватися.

Вінцем кар'єри Сауті став 1813 р., коли на прохання Вільяма Вордсворта і Вальтера Скотта Сауті посів місце придворного поета-лауреата. Посада поета-лауреата за часів Сауті передбачала грошову пенсію у розмірі 300 фунтів. До посади додавався титул баронета і відповідне місце у парламенті. 

Роберт Сауті перебував на посаді упродовж 30-ти років (1813–1843), став офіційним поетичним хронікером усіх без винятку значних подій у колі монаршої родини. Від титулу та парламентського місця він відмовився з тим, щоб не відволікатися від літературної діяльності.

Вже після Сауті це звання стало лише почесним титулом першого поета країни.

Роберт Сауті помер 1843 року, але його спадщина живе досі. Його вірші, казки та історичні праці нагадують нам, що література — це не лише мистецтво слова, а й можливість подорожувати крізь часи та культури, не виходячи з кімнати.

 

 

«Сльози святого Лаврентія»: серпневий зорепад

Є ніч у серпні, яку варто провести не вдома. Ніч з 12 на 13 серпня — пік Персеїд, найвідомішого й найщедрішого метеорного потоку року. Того, хто хоч раз бачив, як небо раптом креслить світлі риски, важко потім відучити дивитися вгору. 

Катерина РУДЬ. Чим пахне серпень

Чим пахне серпень? - Малиною в росі,

Ожиною, що пальці синить стигло,

Солодким медом, яблуками всіми,

Що сонце до землі схилило.

 

 

 

 

 

Людмила МЕДИНА. Літня казка

Почався серпень — літня казка!

Де сонце сипле мед і цвіт.

Дарує день і ніжність, й ласку,

І щастям сповнює весь світ.

Ще пахнуть м'ятою світанки,

І роси срібляться в траві,

А вітер ніжно до альтанки

Несе мелодії живі.

 

 

 

 

 

Людмила КЛИМЕНКО. Який сьогодні тихий вечір

Який сьогодні тихий вечір,

умитий лагідним дощем.

І краплі падають на плечі,

а в серці — ностальгійний щем.

Згадались юність і кохання. 

  

  

 

 

 

11 серпня 1897 р. народилась Енід Мері Блайтон