Володимир Івасюк: Поза часом

«Крило стає крилом тільки під час лету»
Володимир Івасюк

 

4 березня народився Володимир Івасюк — людина, без якої неможливо уявити українську музику ХХ століття. 

Ліна КОСТЕНКО. І сонце, й сніг: вірш дня

І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.

І я не знаю, це весна чи ні?

Сваровськи би позаздрив дивним стразам,

Що мерехтять у мене на вікні.

 

Не встигне поле зазимків злякатись,

Не встигне вийти річка з берегів, —

Весна пливе під парусом акацій,

Зима пливе під парусом снігів.

Арт: Катерина Білокур. Напровесні 

Вміти почути власне серце

«Минуле ніколи не зникає — воно просто змінює смак»
Джоан Гарріс. Ожинове вино

 

Джоан Гарріс — справжня майстриня «кулінарної прози», чиї книги пахнуть спеціями, старовиною та дрібкою магії. Якщо «Шоколад» зробив її всесвітньо відомою, то «Ожинове вино» (Blackberry Wine) закріпило за нею статус головної казкарки для дорослих.

"Рудий священник" Антоніо Вівальді: новий подкаст!

Розмова із музикознавцем Ганною Приходько про життя і творчість італійського композитора Антоніо Вівальді, який народився 4 березня 1678 року.

Співвітчизники називали його Рудим священником і Принцем Венеції. 

За життя композитор спіткав всеєвропейської слави і визнання, але після смерті був забутий майже на два століття  і більшість його репертуару була знову відкрита лише в першій половині 20-го століття. 

 

 

 

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА. Розчиниш крижане вікно весни: вірш дня

Розчиниш крижане вікно весни.

Нехай нам сумно, але це минеться.

Ти першим квітам колір поясни,

бо їм цвісти вже скоро заманеться.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецепт щастя у найтемніші часи

  "Читання допомагає людині не з'їхати з глузду"
«Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння» 

  

Чи вірите ви, що книга може врятувати життя? Або принаймні стати тим променем світла, який допоможе пройти крізь темряву? 

Мері Енн Шеффер та Енні Барроуз у своєму романі "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" доводять, що це можливо.

 

Цитата дня: Марія МАТІОС

 «Дім — це не стіни, це пам’ять серця»  Марія Матіос

 

 

Марія Матіос — це постать, яку часто називають «королевою української літератури» або «стефаником у спідниці». Її творчість — це глибоке занурення в психологію людини, поєднане з автентичним гуцульським колоритом та трагічною історією Буковини.

 

---

Вона народилася на Буковині, і цей край став головним місцем дії її книжок. Матіос — лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка. Її стиль вирізняється неймовірною густиною мови: вона використовує діалектизми, метафори та створює атмосферу, де побут переплітається з містикою.

Вона пише про те, як велика історія (війни, зміна режимів) перемелює життя маленької людини, але при цьому фокусується на темах гріха, спокути та родинних таємниць.

Найвизначніші книги

«Солодка Даруся»

Це найвідоміший роман письменниці, який став справжнім бестселером і перекладений багатьма мовами.

Історія «німої» жінки Дарусі, яка живе в гірському селі. Місцеві вважають її дивакуватою, але за її мовчанням криється страшна дитяча травма та трагедія її батьків, спричинена радянською каральною системою.

Книга болюча, але вона дає відповідь на питання, чому ми такі, якими ми є, і як минуле не відпускає нас.

«Нація»

Збірка оповідань та новел, яку часто називають «книгою про незнищенність».

Тут зібрані історії про гуцулів у часи Другої світової війни та після неї. Це тексти про вибір, зраду, любов і те, як виживає дух народу в нелюдських умовах.

«Майже ніколи не навпаки»

Це сімейна сага, яку сама авторка назвала «сімейною хронікою в листах». 

У центрі — три гуцульські родини, їхні пристрасті, вбивства через ревнощі та фатальні помилки. Теза про те, що «любов не буває без крові», а доля кожного зумовлена вчинками предків.

«Букова земля»

Один із найсвіжіших і наймасштабніших романів (понад 900 сторінок).

Це панорамна картина життя Буковини протягом 225 років. Сюжет охоплює події від часів Австро-Угорщини до сучасної війни на Донбасі.

Це спроба пояснити складну ідентичність цього регіону через долі конкретних родин.

Матіос не жаліє читача. Її тексти викликають катарсис через сльози. Вона відкриває сторінки історії, про які довго мовчали, але робить це не як історик, а як тонкий психолог.

«Марія Матіос не пише книжки — вона вишиває долі на полотні історії, де кожна нитка — це чийсь біль або нездійсненна мрія.»