Знайду тебе у розпалі зими,
і лід гарячим від бажання стане.
- Спекотний грудню, швидше обійми,
щоб чути знов серцебиття кохане!
"Google дасть вам 100 тисяч відповідей, бібліотекар - одну правильну". Ніл Гейман
Знайду тебе у розпалі зими,
Про місце Міцкевича в культурі ХІХ ст. розповідає в новому подкасті відомий сумський музикознавець Ганна Приходько.
Голосить тиша гучно в самоті,
Солоні сльози бризкають в нікуди.
Танцюють зорі в небі золоті,
І ніч зимова б’є себе у груди…
Літературно-мистецький клуб "ГРАНЬ"
Кремезний дід з зимовою сльозою,
Нам каву сніжну з молоком зварив.
А потім цілу нічку говорив,
І врешті все розмалював красою.
Літературно-мистецький клуб "ГРАНЬ"
Надворі грудень. Ходять змерзлі тіні
Попід вікном, шукаючи тепла.
Останні квіти - кралечки осінні -
Колючий вітер спалює дотла.
Години бігли, бігли місяці…
І ти прийшов, як завжди, вчасно дуже
І скрасив дні страшні, суворі ці.
Про грудень зараз важко написати.
Цей місяць особливий був завжди.
Далеко на екваторі пасати -
У нас вітри північні й холоди.
13 грудня народився український композитор («Щедрик», «Дударик», «Козака несуть»), хоровий диригент, громадський діяч, педагог Микола ЛЕОНТОВИЧ.
Про історію створення українського ЩЕДРИКА та його автора Миколу ЛЕОНТОВИЧА розповідає музикознавець Ганна Приходько.
Відбулася чергова зустріч гранян під романтичною назвою "Грудневий сонет і багато цікавого".
Гості мали змогу послухати професійні поради щодо написання сонетів, поезію у виконанні авторів, дізнатися про українських мовознавців, знищених росіянами.
Творча зустріч з нагоди 65-річного ювілею відомого сумського письменика, поета, журналіста, перекладача, члена НСПУ, лауреата літературних та перекладацьких премій Олександра Вертіля в Сумській центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка
Перебої у серці, щем.
Вийдеш з дому - беруть в полон
Сильний вітер і сніг з дощем.
Пропонуємо познайомитися із поетичним аспектом творчості талановитого земляка і прослухати вірші Давида БУРЛЮКА у перекладах українською мовою відомого сумського поета Олександра ВЕРТІЛЯ.
Це, мабуть, єдині в Україні видання, де наш земляк, уродженець лебединської землі Давид Бурлюк та його рідний брат Микола, «заговорили» рідною для них українською мовою.
Осінь цього року, яка була по справжньому красивою, теплою і надзвичайно чарівною, добігає свого кінця. Нас охоплює легкий смуток, і разом з тим, сподівання позитивних перемін в новому році.
Але із вдячністю проводити примхливу рудокосу красуню все ж таки потрібно.
Це і запрошує нас зробити пані Наталія ДМИТРАКОВА з аудіоциклом осінніх поезій роменської поетеси Тетяни ЛІСНЕНКО.
Осінь у Кракові. Пахне опалим листям -
пряно, аж терпнуть уста, і ледь-ледь гіркаво.
Площа центральна.Смакую неспішно каву.
Сонце, зібравши останнє тепло ласкаве,
сипле з долонь на бруківку, мигтить плямисто.
Лаштунки. Зустріч, пряна і терпка.
Вино. Прохання - без надриву, хрипко:
- Не хто ти, хочу знати, а яка...
Заграй... Не бійся здивувати, скрипко.
Вірші, що були написані під впливом поезій Сергія Жадана під час читання його книги «Список кораблів»
«Спи́сок кораблів» - книга віршів письменника, перекладача, музиканта, громадського активіста Сергія Жадана, яка з'явилась друком у 2020 році.
Книга налічує 60 віршів. Це - шістдесят віршів, що народилися з любові, з рідних голосів і розмов, з пам’яті про найцінніше.
Це список імен, які
супроводжують нас протягом життя. Список міст, де на нас завжди
чекають.
Своїми враженнями від прочитання цієї, мабуть, найінтимнішої книги автора, ділиться відома сумська поетеса і перекладачка Надія ФУРЗЕНКО.
Гріхи, лукавство, як відкриті пори,
вилазять врешті, скільки не ховай.
- На поєдинок, правди матадоре, -
народ скандує, - сміливіш, давай!
Розжарений пісок. Отруйна слина
із пащі. Словоблуддя навсібіч.
Знову холод і дощ. І так зболено плачуть дерева,
Їх давно помарніли пожовтілі засохлі хустки…
Певне, в снах золотих лиш жара оживає серпнева,
Та у мріях легких шарудять молоденькі листки…
Про творчість і життєвий шлях Джузеппе ВЕРДІ - одного із найвидатніших світових оперних композиторів, якому у жовтні цього року виповнилося 210 р. від д.н. - розповідає у новому подкасті музикознавець Ганна Приходько.
Давай заглянемо в минуле
В цю ніч, давай?
Яке без дозволу майнуло
В небесний рай.
Давай подивимось світлини,
Де я і ти,
Осяває зливок сонця піраміду терикону.
Шпари... Пара, як примара... У калюжах – льоду хруст.
А мені тебе, як літа, дуже хочеться до скону.
Він ріс колись, уп'явшись в небеса.
Гілками розминався із вітрами.
І не було надійнішої брами,
як сіяв дощ і мінилась яса.
Ніби бьють в потилицю сирени.
Північ. Біг секунд… Біжим в підвал.
І здригаються, мов люди, стіни,
Мить застигла, як "дев'ятий вал".
І судитиме (слово Боже) народи, й каратиме багато
племен; і перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи, не здійме
меча народ на народ і не будуть більше воювати.
Війна віки не зачиняє брами
(десь між руїн загублено ключі).
Удень прокльони - лемент уночі.
30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек
У 1565 році італійський художник Джузепе Арчімбольдо пише картину "Бібліотекар", яка вважається тріумфом абстрактного мистецтва 16 століття.
Глядач, дивлячись на це полотно, спочатку бачить стос книжок, розкладених химерним чином. Але поступово ви розумієте, що це людина, яка просто розчинилася у своїй роботі.
Що вже павук леліть свою пряде?
В моїй душі – квіт яблуні і досі,
А це лиш літо бабине цвіте.
Вересневий вечір гасить фарби.
Зелень на очах міняє колір.
Сутінковий флер скриває барви.
Птах нічні готує скверу ролі.
На березах листя вже рудіє,
На каштанах – з серпня вже руде.
І ніхто нічого тут не вдіє, -
Осінь до нас впевнено іде.
Нечуйвітер пахне – ніжний аромат.
Де ж ті карі очі, підіймусь навшпиньки,
Я тебе чекаю поблизу Карпат.
Дрімає хата в латаній печалі,
Не білена давно, стара-стара…
Зітхає вдень і темними ночами,
В самотності, сердега, помира.
Надія Фурзенко
Саме цей вірш пані Надії увійшов до унікальної книги Галини Марчук «Дзвони: повернення до витоків». Тема дзвонарства стала провідною ідеєю творчої зустрічі літературно-мистецького клубу «Грань».
й пісок тече, мов люд у вітрі перемін.
кудись перетекли гіркі мої хвилинки,
в годинниках зі слів ще теплий передзвін...
як стрічаю ранки і смеркання?
Сріблом сяє в скронях сивина,
в душу заглядає осінь рання…
Єдиний раз була у цих краях :
історія славетна, добрі люди...
З піснями жартома здолали шлях.
Здавалося, що так постійно буде.