Поетичний батл: переклад вірша Ольги Чемодурової-Алімпієвої (оновлений)

Ольга Суровицька, Богдана Гусак, Ірина Булахова, Ольга Назаренко, Людмила Клименко діляться перекладом українською вірша Ольги Чемодурової-Алімпієвої і запрошують всіх бажаючих на поетичний батл.

Огромный купол неба в звёздных стразах,
притягивает взоры, как магнит.
Циклически меняясь в лунных фазах -
луна золотобокая парит.

 

 

 

Вон светится Медведица Большая,
сияет ярким светом Орион.
О чём молчит Вселенная ночная,
когда спокойно погрузилась в сон?
В небесной сини мысли, словно птицы
в белёсых облаках берут разбег...
Смотрю я ввысь, и что-то мне не спится -
сегодня с небом разделю ночлег. 

Авторка: Ольга Чемодурова-Алімпієва

 

* * *

Небесний величезний купол в стразах,
Притягує мій погляд мов магніт,
Циклічно змінюючись в різних фазах,
Аж золотом луна палахкотить.
Підморгує Ведмедиця Велика,
Яскраве сяйво сіє Оріон,
Про що мовчить наш Всесвіт, древній віком,
Коли спокійно поринає в сон?
Думки -- в небесну синь, неначе птиці,
З хмарок білястих проника "люблю"...
Дивлюсь увись і щось мені не спиться --
Ночівлю нині з небом розділю...

Переклад: Ольга Суровицька

 

 

 * * *

Безмежна баня неба в зорях-стразах
до себе вабить погляд, як магніт.
Міняючись циклічно, місяць в фазах
золотобокий сяє поміж віт .
Он світиться Ведмедиця Велика .
Виблискує яскравий Оріон.
Про що мовчить наш Всесвіт нічноликий,
занурившись повільно й тихо в сон?
В небесній сині всі думки, як птиці,
беруть розбіг у білій піні хмар.
Дивлюся вгору і чомусь не спиться.
Ночую з небом у полоні чар.

Переклад: Богдана Гусак
 

 

* * *

Величний купол неба. Зорі-стрази
до себе ваблять очі, як магніт.
Періодично змінюючи фази
золотобокий місяць в нім горить.
Задерла ківш Ведмедиця Велика,
ген-ген - сліпуче сяє Оріон!
Мене ж, немовби з хати хто покликав,
коли вже огорнув весь Всесвіт сон.
Думки птахами навсебіч грайливо,
злетіли, і розтанули, як сніг...
Дивлюся в небо, і така щаслива -
сьогодні з небом розділю нічліг!

Переклад: Ірина Булахова

* * *

 

Величезний купол неба в зорях-стразах,

Тягне очі він до себе, як магніт.

І, циклічно змінюючи фази,

Місяць боком золотим блищить.

Майорить он там Ведмедиця Велика,

Сяє блискавично Оріон,

Але ніч така німа і без'язика,

Що весь Всесвіт відійшов у сон.

Та летять в чорнильнім небі, подивіться,

Серед хмар окрилені думки.

Дивлюсь в небо і чогось мені не спиться,

Буду з небом, втомі навпаки.

 

Переклад: Ольга Назаренко 

 

 

* * *

 
Великий купол неба в зорях - стразах

приваблює увагу, як магніт.

Зміняючись циклічно в різних фазах

бочком золОченим луна горить.

Там світяться Ведмедиці пророчі,

яскравим світлом сяє Оріон.

Про що мовчить Вселенна опівночі,

коли спокійно упірнула в сон ?

І в небі синьому думки, мов птиці,

в білястих хмарах беручи розбіг.

Дивлюся вдалечінь - мені не спиться -
сьогодні з небом розділю нічліг.

 

Переклад: Людмила Клименко

 

 

 

• Ілюстрації згенеровані за допомогою мережі Dall-Е ;))