В останні роки на сторінках преси, в художній літературі почали розмежовувати два поняття, позначаючи це розмежування на письмі: ЗАПОРОЗЬКИЙ уживають тоді, коли йдеться про добу Козаччини, а ЗАПОРІЗЬКИЙ застосовують у назвах, пов’язаних із нашою сучасністю. Але розрізнення видається штучним.
Звук І в українській мові вельми поширений. Уживаємо його на місці звука, позначуваного колись літерою «ять»: віра, дід, ліс (пор. російське вера, дед, лес, польське wiara, dziad, las); у закритих складах на місці О, Е: сніп – снопа, поріг – порога, дороги – доріг, піч – печі, Київ – Києва. Перехід О, Е в І розпочався в Х ст. і завершився в ХІІІ ст.
Цей процес відбувався рівнобіжно [паралельно] з занепадом зредукованих голосних ять і єрь. Тож на час заснування Січі за порогами (перша половина ХVI ст.) ікання стало вже нормою живого мовлення.
Але на письмі ще довго діяли норми староукраїнської мови, де такі фонетичні зміни не позначалися. Не відбивали всіх фонетичних змін і літописи, де бачимо написання: Кыєвъ, Києвъ, Кієвъ, Львовъ, Черніговъ. Але ж звемо їх тепер Київ, Львів, Чернігів.
У ХІХ столітті застосовували традиційний правопис, за яким писали столъ, песня, а вимовляли стіл, пісня. Пантелеймон Куліш запровадив фонематичний правопис, яким ми користуємося й тепер…
У збірці «Українські пісні, видані М. Максимовичем» (К., 1962. Фотокопія з видання 1827р.) читаємо:
«Попереду Дорошенко
Веде своє військо
Веде запорізьке
Хорошенько» (с. 58).
Форма Запорозька Січ підтримувалася не лише тим, що більшість своїх історичних праць українські вчені мусили писати іншими мовами, а й тенденцією наближати вимову й написання до російської мови. Отож і сталося так, що в нас козацький полковник Максим Кривоніс, а ініціатор стахановських методів на залізничному транспорті Петро Кривонос, письменниця й перекладачка Людмила Старицька-Черняхівська, а радянський генерал Іван Черняховський, хоч усі вони – діти української землі.
Тритомний «Російсько-український словник», що вийшов 1968 року, готували за часів хрущовської відлиги, звідти повикидали багато нав’язаних раніше росіянізмів. Тому там є лише одна нормативна форма Запорізька Січ (т. 3, с. 270).
Так само в Українській радянській енциклопедії, яку редагував видатний український поет Микола Бажан (т. 5, с. 181-186).
Отже, як свою прадавню столицю ми звемо Київ у всіх випадках, так само й Козацьку Республіку маємо називати Запорізька Січ – відповідно до законів нашої мови.
- Див.: Пономарів О. Д. Українське слово для всіх і для кожного / О. Д. Пономарів. - К. : Либідь, 2012. – С. 28-30.
Немає коментарів:
Дописати коментар