Життя мого міста не байдуже мені...

 Сумчани про рідне місто: 
згадує  Нагорна Валентина Олексіївна

 

 

Пульс рідного міста завжди близький моєму серцю, бо з цим містом пов’язано більше, ніж 50 років життя. Ось чому я завжди дивлюся широко відкритими очима на все те, що відбувається навколо. І життя мого міста не байдуже мені і не чуже.

Суми – це місто, що увібрало в собі неповторний колорит простого рідного духу життя. Саме тому з щемливою тугою я тримаю в пам’яті спомини – картини рідного міста минулих літ: рідних людей, річку Псел - окрасу міста; Баранівський ліс – місто відпочинку містян, навколишні поля.

Для міста Суми ніколи не був характерний «байдужий кубізм площ», пекло асфальтових доріг.




У травні місто пахло витонченим ароматом бузку; на Червоній площі навколо візитівки Сум – альтанки – росло 15 різних сортів бузку.

Влітку місто потопало в трояндах. Завдяки зусиллям почесного громадянина міста Михайлу Лушпі на кожного мешканця припадав один кущ троянд. Цікаво, що всі вони були подаровані садівниками – квітникарями з Прибалтійських республік. У міському парку росли цілі плантації троянд та інших квітів. Ті, хто відбував місто навесні чи влітку, сприймали його як куточок раю.

Мої друзі з Маріуполя, коли вперше приїхали до мене в гості, були настільки вражені зеленим і відночас затишним містом, що повершувшись додому, написали великий нарис у місцеву газету з пропозицією відвідати Суми «щоб отримати повчальний урок, як любити своє місто».

Справжньою подією було будівництво дитячого парку «Казка» та драматичного театру імені Щепкіна. Їх будували всім містом. Ентузіазм був такий, що його сміливо можна порівняти з подвигом. Їх неповторність і краса не залишились поза увагою навіть у центральній пресі в Москві!

Суми завжди були зеленими з чудовою зоною відпочинку біля Псла, що дозволяло насолоджуватись пляжами, катамаранами, човнами. Восені пейзажі набували унікальну тональність не менш привабливу і дружелюбну.

Звичайно місто росло і розвивалось. Створювався свій власний стиль, який і сьогодні залишається мотивом гордості і входить у склад національного здобутку. Паралельно з новою архітектурою художники виражали по-своєму підйом своєї країни. Хоча іноді зустрічаються речі, які не додають шарму нашому місту, як то «малі архітектурні форми» з «ароматами грилфів в самому центрі».

Предметом гордості є той факт, що місто намагається зберегти та реставрувати стару частину. Скільки пам’ятаю, завжди вражала популярна центральна частина, що піднімається над річкою зі своєю гармонією міських конструкцій, унікальних соборів, що створює неповторність Сум. Це типова зона сторої частини, яка оновлюється і реставрується.

І ще, Суми – це місто, яке завжди викликало асоціації, тісно пов’язані з мистецтвом. Мистецькі твори Сумського художнього музею мають світову популярність. Невипадково музей часто називали «другою Третьяківкою». Музей був одним з брендів міста.

Знаменною подією для Сум стало встановлення органу. Відвідування концертів органної музики завжди було величезним святом для мешканців, школярів та гостей. Собор з органом став ареною величних свят мистецтва, які сприяли вихованню гарного музичного смаку. Без сумніву ці свята були центром музичного життя міста. Як музиканти, так і глядами не втомлювались захоплюватись чудовою акустикою зали.

Відчуття щастя, гармонії, задоволення ми шукаємо на перехрестях життя, коли постає питання, яку сторону прийняти, куди іти далі. Як у місті не загубитись, не самознищитись, не забутись…?

Іди туди, де почуватимеш щасливим разом з тими, хто живе поруч, туди, де твоя любов ростиме разом, з рідним містом. Можливе, це і є те, що зветься патріотизмом.

Валентина Олексіївна Нагорна,

вчитель-пенсіонер