Фантастичні роздуми Володимира Лиса
Лис В. Щоденники Ієрихар: роман. Ваза: повість – Тернопіль: Богдан, 2013. - (Серія «Горизонти фантастики»).
Новий невеликий роман Володимира Лиса «Щоденники Ієрихар» викликав у мене здивування: не чекала від такого земного й реалістичного автора - фантастики! Так, саме фантастики, бо сюжет роману розгортається в формі щоденників сільської вчительки Світлани Іщук і інопланетянки Ієрихар з далекої планети Трамедіон, яка є учасницею експерименту по дослідженню нас - землян...
Здається, автор відчуває себе тим інопланетянином, який залишений тут, щоб розповісти нам про нас всю правду:
«…ця планета (Земля) приречена. Поведінка її жителів… абсурдна і аморальна. Індивідуальний досвід майже не відбивається на наступних поколіннях… Наступні покоління, як правило, заперечують звички й напрацювання попередніх. Кожен індивід, удаючи, що працює на суспільство, обдурює інших… Обман собі подібних заради власного блага у них повсюдний».
Розумію, що Володимиру Лису треба було знайти форму, яка б яскраво підкреслила абсурдність, нераціональність життя сучасних людей, що самі ж знищують землю, живуть нерозумно:
«Тільки один з тисячі, а часто й десяти тисяч землян знає про світочів розуму, котрі розвивали прогрес на планеті. Головні наукові закони знають ще менше. Плодами вищих наук користуються одиниці. Мораль не розвивається разом із технічним прогресом. Її прояви найчастіше просто ігнорують».
Прочитавши ці слова, зрозуміла, що, мабуть, автор втратив надію достукатись, докричатись своїми попередніми талановитими й пронизливими творами до нас: люди, подивіться як ви неправильно живете! зло творите! самі себе знищуєте! Тому вирішив показати нам нас же стороннім поглядом інопланетян:
«Вони просто живуть. Тим процесом, який і називається життям. Цей процес народження та вмирання живої матерії, хай і розумної в певних межах, от і все. Нагромадження речей, умовності їх існування – це намагання надати якогось сенсу цьому існуванню, хоч це й хибний шлях, який іде від відчаю перед самим, по суті безцільним, процесом існування».
Інопланетянці Ієрихар, що опинилась на два тижні в тілі сільської вчительки з трьома дітьми і чоловіком-п’яницею, важко зрозуміти заради чого живуть ці люди:
«Людина вигадала собі тисячі умовностей, щоби підтримати сенс свого існування, описала мільйони можливих ситуацій, при яких з’являється Мета. Мета, яка виправдовує існування. Збагачення, ідеї винятковості (всілякі секти та ігри в бісер), захоплення, пошук сенсу життя – несть їм числа. Саме Мета з великої літери. Але вони розсипаються, ці умовності й ситуації від одного-єдиного слова-запитання: Навіщо? Земні філософи кажуть, що людина стає безсмертною в інших, у продовженні роду. Ця слабка втіха гріє багатьох, вона – мов павутинка, по якій в оповіданні японця Акутагави, грішник намагається вибратись з пекла».
Подібний сюжет і мету має і повість «Ваза» Володимира Лиса, вміщена в цій книзі.
Вона знову про відвідування землян інопланетянами і їх враження від побаченого:
«…це життя існує саме по собі, я знаю, що були сотні, ба, тисячі місцевих філософів, котрі намагалися його виправдати. Запитую себе: а навіщо? Відповідь очевидна: тому, що це життя існує. Доторки до його сутності однозначно промовляють – воно абсурдне… Один із законів людського існування, якого вони нібито не визнають, а насправді свято дотримуються, називається інстинктом самозбереження. Цей інстинкт породжує мільйони варіантів проявів людського егоїзму. Він, у свою чергу, розпадається на ще більшу кількість варіантів того, як цей егоїзм трагічно відбивається на долі інших істот, котрі спілкуються з носіями цього егоїзму».
Автор, попри жорстку критику життя землян, співчуває їм та й герої його творів - інопланетяни намагаються допомогти людям, навіть, часто ризикуючи собою, та чи допоможе це щось змінити на Землі?
Володимир Лис не тільки цією книгою, але й всією своєю творчістю шукає ті сенси-павутинки і всі шляхи пошуку пропонує нам – своїм читачам. Чи скористаємося?
Олена Мартюшова,
заступник директора Сумської ЦБС
Немає коментарів:
Дописати коментар