«Щодень наказую собі: прагни до великого, постійно вчись..."

Книга надійшла в фонд Сумської міської бібліотеки ім.Т.Шевченка
за програмою «Українська книга»

Бажан М.П. Маловідомі мистецькі сторінки. – К: Криниця, 2014. – 816 с.

Видатний український поет, критик, перекладач, державний і громадський діяч, академік, лауреат Шевченківської премії, головний редактор головної редакції Української радянської енциклопедії протягом 25 років, Микола Бажан постає в цій збірці як ерудит, естет, який був обізнаний з відомими мистецькими явищами, знайомий з видатними режисерами, музикантами, художниками…

Він змалку був закоханий в музику, живопис, пластичні мистецтва. Ніколи не був байдужим до краси і в свої 79 років сказав:

«І в яких би країнах я не бував, намагався відвідати художні музеї, картинні галереї, завжди вивчаю скульптуру, архітектуру міст, поселень, історію даного народу і його культуру».

В цій книзі подані дуже цікаві підліткові враження М.Бажана від вистав Леся Курбаса та його театру «Кийдрамте», який гастролював в 1920-21 рр. в Умані, де жила сім’я Миколи Платоновича. 

Це були тяжкі часи громадянської війни, в Умані тимчасово стояла 45-а дивізія Червоної Армії. Навіть тоді молодь захоплювалась поезією, мистецтвом. Безгрошів’я, безробіття, а люди йшли на вистави, квитки в театр можна було виміняти в касирки за кілька яєць чи жменю солі. Добре знаючи історичне минуле Умані, де колись «гуляв» народний месник Гонта, Лесь Курбас тут поставив «Гайдамаки» Т.Шевченка і зіграв роль Гонти. Уманчани були вражені. 

Для молоді в 1921 р. Л.Курбас відкрив в Умані театральну студію, куди потрапив і сам Микола Бажан. Він тоді захоплювався новими поетами. При вступі в студію читав напам’ять перед Курбасом «Сонячні кларнети» П.Тичини. Спілкування з Курбасом в Умані вплинуло на його подальші захоплення і на все його життя.

Зустрічався М.Бажан з Л.Курбасом і пізніше в Києві в його Театрі Революції, а потім – в новому театрі «Березіль». Останні зустрічі Бажана і Курбаса відбулися в Москві…

Згадує М.Бажан і вистави в Умані в 1921 р. молодіжного драмгуртка зі станції Христинівка за участю 16-річного актора і постановника Сашка Корнійчука, майбутнього відомого драматурга.

Можна прочитати в книзі цікаві спогади Бажана про В.Мейєрхольда, есе про Катерину Білокур та інш.

Велика частина нарисів, відгуків Миколи Бажана в цій книзі присвячена історії українського кіно, першим визначним фільмам і постаті Олександра Довженка. Чи знали ви, що Довженко після вчительського інституту в 1921 р. працював в посольствах УРСР в Польщі та Берліні, а потім залишив цю роботу і в Берліні навчався малярству. Згодом покинувши малярство в 1925 році Довженко почав писати кіносценарії і ставити фільми.

В книзі також вміщено літературний кіносценарій М.Бажана за поемою «Катерина» Т.Шевченка, переклади багатьох п’єс на українську: Шекспіра «Буря», Пушкіна «Моцарт і Сальєрі» та інш., лібрето «Князя Ігоря», «Хованщини», «Катерини Ізмайлової»…

Як зміг М.Бажан так багато встигнути за своє життя? На це він сказав в розмові незадовго до своєї смерті: 

«Щодень наказую собі: прагни до великого, постійно вчись! І це кажу я собі, вже немолода людина, якій так легко охолонути і закостеніти. Хочу гідно пройти той шлях, який мені відміряла доля».

Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС