з ким дружила - усі невпізнанні,
світ, у кращому разі, байдужий;
я не раз умирала, й востаннє
свої очі зелені замружу...
але ж, Боже, я хочу діждати
миру, ласки та крихту привіту,
обійняти липневі блавати,
у небесні таїни повиті...
тільки щебету - менше і менше,
більше грому та грізного свисту,
чи почую, на хвилю завмерши,
що пернаті лиш хмари перисті?..
жити дай - до останньої бджілки,
до останньої в небі пташини,
все стерплю від тернової гілки
ради білої квітки-жарини,
що розпалить надії весняні
на утечу від пекла і тліну,
і зелений мій погляд не стане,
як годинника стрілка, полине...
26. 04. 25
Немає коментарів:
Дописати коментар