* * * Твори - ювіляри 2018 року * * * 665 років (1353) збірці новел «Декамерон» Джованні Боккаччо * * * 485 років (1533) роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле * * * 425 років (1593) п’єсі «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра * * * 195 років (1823) історичному роману «Квентін Дорвард» Вальтера Скотта * * * 190 років (1828) поемі «Полтава» Олександра Пушкіна * * * 185 років повісті «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка * * * 185 років (1833) роману «Євгенія Гранде» Оноре де Бальзака * * * 220 років (1798) сатиричній поемі «Енеїда» І.П.Котляревського (перша публікація)* * * 200 років (1818) роману «Роб Рой» В.Скотта * * * 200 років (1818) поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» Дж. Г.Байрона * * * 180 років (1838) п’єсі «Наталка-Полтавка» І.П.Котляревського * * * 180 років (1838) роману «Пригоди Олівера Твіста» Ч.Діккенса * * * 170 років (1848) роману «Домбі і син» Ч.Діккенса * * * 170 років (1848) роману «Ярмарок марнославства» В.Теккерея * * * 150 років (1868) роману «Діти капітана Гранта» Ж. Верна * * * 140 років (1878) повісті «Микола Джеря» І.С.Нечуя-Левицького * * * 140 років (1878) роману «П’ятнадцятирічний капітан» Ж.Верна * * * 130 років (1888) п’єсі «Сто тисяч» І.К.Карпенко-Карий * * * 120 років (1898) фантастичному роману «Війна світів» Г.Уеллса * * * 90 років (1928) роману «Людина-амфібія» О.Р.Бєляєва * * * 90 років (1928) роману «Дванадцять стільців» І.Ільфа та Є.Петрова * * * 90 років (1928) повісті «Мина Мазайло» М.Г.Куліша * * * 80 років (1938) роману-фентезі «Хобіт, або Туди і Назад» Дж. Р.Р.Толкієна * * * 50 років (1968) роману «Собор» О.Т.Гончара * * * 50 років (1968) роману «Диво» П.А.Загребельного * * *

четвер, 15 березня 2018 р.

Сумна, але просто чудова книга, яка потребує вашої уваги!


«Розум — одне з найбільших людських обдарувань. Але дуже часто пошуки знання перешкоджають пошукам любові. Це ще одна істина, яку я відкрив для себе зовсім недавно. 


 
Я пропоную її вам як гіпотезу: розум без здатності віддавати й отримувати любов приводить до ментального й морального зриву, до неврозу й, можливо, навіть до психозу» - такий висновок робить головний герой всесвітньо відомого бестселера «Квіти для Елджернона» американського письменника, психолога Деніела Кіза.

Тридцять років тому цей твір критики вважали науковою фантастикою, а зараз — це психологічна драма, в якій письменник, тонко граючи словами, передає внутрішній світ головного героя — його думки, почуття, емоції до і після операції. Любителям психології книга дуже сподобається. 

Крім того, тепер роман можна прочитати в українському перекладі. Книга видана харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля», має досить оригінальне оформлення, зручний для читання шрифт.

Це історія про 32-го літнього розумово відсталого чоловіка на ім’я Чарлі Гордон, який працює прибиральником в пекарні, а у вільний час відвідує вечірню школу, де навчається грамоті. Чарлі живе у своєму нехай і «маленькому», але щасливому світі, де у нього є друзі, які його щиро люблять, як йому здається та улюблена робота. У нього гарні стосунки із квартирною господаркою, а ще йому подобається «блакитноока» вчителька міс Аліса Кінніан. 

Можна було б жити так і далі. Однак є одне але…Чарлі Гордон понад усе на світі мріє стати розумним, щоб знайти нових друзів і щоб … його полюбили! Це стає реальним завдяки ризикованому експерименту — операції по заміні мозку, яку проводять вперше в світовій практиці, вчені із інституту Бекмана. Разом з ним в експерименті бере участь мишеня Елджернон. Доктор Штраус попереджає нашого героя після проведеної операції: «Що розумнішим ти ставатимеш, то більше проблем матимеш. Твій інтелектуальний розвиток випереджатиме твій емоційний розвиток…». 

І справді за декілка тижнів Чарлі стає генієм, пише наукові дослідження. Його звіти, які раніше рясніли помилками, написані бездоганно. У них він описує своє світосприйняття, спогади минулого, які, мов ліхтарі спалахують у його свідомості. 

Згодом герой почуває себе затісно в оточенні людей, з якими він спілкується. Він — меркантильний та егоїстичний, навіть стосовно до своєї коханої Аліси, яка ставиться до нього з таким теплом і любов’ю. Це вже не той Чарлі Гордон, яким був до операції — щирий, добродушний, усміхнений. 

Але не нам його засуджувати. Можливо, він просто відчув себе людиною: «не збитковим дурником, не другом-клоуном, не приводом для знущань, просто особистістю».

І не він винен, що став розумнішим за інших, вже не говорячи про те, з якого боку відкрилися йому друзі, які так легко над ним потішалися. «Чому всі твердять мені, що я стаю людиною? Я був людиною завжди, навіть до того, як мене торкнувся ніж хірурга».

І коли цей дурень став розумним, у кожного, хто з ним спілкувався, раптом з'явилися якісь комплекси. Та ніхто не передбачив всієї трагедії експерименту…

У творі автор приділяє увагу надзвичайно важливим проблеми, на які людство буде завжди шукати відповіді: яку ціну готова заплатити людина, щоб мати високий інтелект; чи маємо ми право возвеличуватися над людиною, яка має менший рівень інтелекту; тут і нехитра аналогія про те, що людина - всього лише піддослідна лабораторна миша. 

Однак для мене є найважливішою позиція Чарлі, який будучи обмеженим розумово, прагне до знань, а потім розуміючи те, що стане знову тим, яким був до експерименту, не втрачає віри в життя і бореться до останнього.

Книга залишає після себе дивний, але приємний післясмак. Ти по-новому переоцінюєш суспільство і його цінності. Щирість або холодна раціональність? Це вже кожен вирішує для себе сам…

Ця книга стала однією із моїх улюблених. Вона показала мені, що немає ідеального варіанту, або правильної відповіді. Є тільки твоє рішення і його наслідки. І я вдячна за цей шлях, пройдений разом з Чарлі і таким маленьким, але надзвичайно важливим для розуміння змісту твору мишеням Елджернонои. 

Раджу всім, прочитайте книгу Деніела Кіза "Квіти для Елджернона" -  і ви не пошкодуєте.

Аліна Скосер,
відділ ІДРМ ЦМБ ім. Т. Шевченка