Книга народної мудрості Івана ЛІВа

Весна 2019 року подарувала нам десяту книгу
Івана ЛІВа (Івана Васильовича Летюки),
лауреата літературної премії і медалі імені Олега Бішарєва, почесного дипломанта за вагомий вклад в розвиток літературного процесу. 

Афористична назва книги «Ну, заяц!» втілює життєву мудрість людини, на долю якої випало багато випробовувань, яка залишається вірною своїй життєвій позиції протягом усього життя. Книга складається із чотирьох розділів, написаних російською та українською мовами, втілює глибинний зміст сучасного життя в усіх його проявах.

Розділ «Життя інтрига» вміщує патріотичні поезії, «Жнива» - життєва проза у віршах, «Афоризми (форики) від Івана ЛІВа» - це евристичні вправи для людського розуму, «Сміх - це здоров’я» - гуморески, які втілюють глибокі джерела народної мудрості.

У поезії «Прокинсь, Україно!» (розділ «Життя інтриги») поет гордий за Україну Шевченка, Івана Франка, Архипа Тисленка, Лариси Косач, Ольги Кобилянської й щиро зізнається: «Я люблю Україну,/ Рідну неньку мою…».

Поет-патріот схвильований за долю рідної землі, він жадає її пробудження:

Прокинсь, Україно,

Бо гинуть сини!

Гинуть на землях,

Де рідна криниця,

Кров, писав Стельмах,

Людська не водиця. …

Тебе пов’язали кругом лихварі,

Одні лиш базари ростуть, як гриби,

Та цвинтар приймає все більше гроби.

Прокинсь, Україно!

У поезії «Те, що сіяли, й жнемо!» поет звертає увагу рідного народу на необачність та невдячність за доброту, - на риси українського менталітету, які бажано б змінити задля розумного блага свого народу:

Завжди були ми необачні,

І той, хто йшов до нас добром,

Йому були завжди невдячні,

Відповідали лише злом.

У розділі «Жнива» в поезії «Ніде правди діти» поета тривожить те, що «при владі популісти / та солодка їх брехня», автор задає читачу риторичне запитання на яке дає емоційно-схвильовану відповідь:

Звідки взялись олігархи?

Хоч один з них розказав,

Звідки в нього такі скарби,

Як народ свій грабував.

Б’ють себе вони у груди,

Що радіють за народ,

Та насправді ми не люди,

Ми для них робочий скот!

У гуморесці «Головне пообіцяти» автор хвилюється, бо «для людей споживчі норми / вже підвищились в ціні», у поезії «Так, чи ні?» … автор правдивий і безпощадний щодо грабування збайдужілого народу:

«Енергозбуту» зверхньо сотні,

«Нафтозбуту» тисячі,

Глузують виродки зворотні,

А ти сплачуй та мовчи.

У поезії «Коли ж?» терпіння автора переповнене:

За віщо? За які заслуги?

Одержали «народні слуги»,

Мільйони партіям дають,

А люди з голоду все мруть!

У поезії «Український вектор» автор-бунтар зізнається:

Чесним людям лиш нападки,

Та на цвинтарі гроби.

У іронічній поезії «Історія повториться» автор розповідає страшну правду:

Пропонує Порошенку

Трамп продати землю,

Та цим самим хорошенько

Насолити Кремлю.

А не буду справу мати

Я до інтерполу?

Тобі як? З людьми продати?

А чи може голу?

Та навіщо мені люди?

Своїх ніде діти.

А голою краще буде

Мені володіти.

То прийдеться років п’ять

Тобі перебиться,

Старі встигнуть поздихать,

Молодь розбіжиться.

На допомогу підтримки доброго здоров’я дарує автор своїм читачам рядки свого цілющого сміху, як от у гуморесці «А чому немає м’яса?»:

На те й є вони барани,

Покупили всі дипломи

І тепер керують нами.

Качки, гуси змовкли,

Достеменно водночас,

Вони зо сміху подохли

Всі глузуючи із нас.

Двісті тридцять дев’ять афоризмів подарував нам автор книги, намагаючись сконденсувати в них всю слов’янську мудрість, від щирої душі він радить:

Когда твои амбиции умерены,

Легче испытания в судьбе.

Плохо в жизни быть самоуверенным,

Лучше быть уверенным в себе.

230. Осознавай, что в жизни сеешь,

Осознавай, что в жизни жнёшь,

И думай: всё ли ты успеешь

Осуществить пока живешь?

238. Каждому в жизни отмерен свой срок,

И, если пришлось уж родиться,

Так в мире живи, как велит тебе Бог,

Чтобы не заблудиться.

Скільки мудрості, тепла і доброго гумору нам подарував Іван Васильович. Розкрийте книжку «Ну, заяц!» і вдумайтесь у рядки його слів та побажань. 

Раз на сторіччя родить Земля великі таланти. Вся мудрість слов’янських народів сконцентрована в філософських рядках Івана ЛІВа, в його різножанрових поетичних рядках живе непримиренність до негативних проявів життя, він заслуговує поваги вірністю своїй громадській позиції, своїм стремлінням допомогти народу рідної України у тяжкі часи.

Валентина Кривенчук,

член Спілки журналістів України