середу, 31 березня 2021 р.

"Снігова сестричка": відгук наших итачів

Шановні читачі! Продовжуємо знайомити вас із книгами, що надійшли в бібліотеку від від Українського інституту книги в рамках державної програми "Українська книга". 

Сьогодні пропонуємо вашій увазі відгук від наших читачів про повість-казку норвезької письменниці Маї Люнде "Снігова сестричика", книги якої перекладені на 40 мов світу.  

 

 

 

Тираж книги «Снігова сестричка» миттєво розійшовся в Норвегії, а видавництво продало права у 26 країн світу, зокрема і в Україну. 

Сподіваємось, що враження наших читачів від прочитання такої чудової теплої казкової історії надихнуть і вас на спільне читання у родинному колі - цієї та інших гарних книжок, яких у нас в бібліотеці, зокрема на юнацькому абонементі ЦМБ ім. Т. Шевченка,  дуже багато. А ми завжди чекаємо на вас! :)



Нещодавно разом з донечкою прочитали повість-казку «Снігова сестричка». Книга дуже сподобалась. Це світла, тепла, зворушлива, але трішки сумна історія. ЇЇ написала норвезька письменниця, сценаристка, авторка дитячих книжок ­- Мая Люнде, книги якої перекладені на 40 мов світу. Тираж книги «Снігова сестричка» миттєво розійшовся у Норвегії, а видавництво продало права у 26 країн світу, зокрема і в Україну. 

Події, описані в книзі починаються напередодні Різдва. Пройшло зовсім мало часу, як хлопчик Юліан втратив старшу сестричку і життя його сім`ї зупинилось. Як важко втрачати рідних людей, неважливо скільки тобі років, як важко усвідомити і прийняти біль цієї втрати, все навколо вицвіло, згасли фарби життя. 

Всі ведуть себе ніби несправжні: молодша п`ятирічна сестричка, яка була весела і життєрадісна притихла, батьки стали мов неживі, їм нічого нецікаво, вони зовсім перестали усміхатися, роблять все автоматично. А незабаром Різдво і день народження хлопчика, йому виповниться десять років якраз на Святвечір. Та ніхто в сім`ї про це не згадує. Юліану так хочеться, щоб вдома було святково та затишно як раніше. 

 І ось за вікном басейну він вперше побачив Гедвіґ - милу, життєрадісну, сонячну дівчинку в червоному пальтечку, з палахкотливо-рудим волоссям, розпочинається їх дружба. Гедвіґ запрошує Юліана до своєї вілли, яка носить ім`я «Гілля», де все так чудово прикрашено до свята. Дивно тільки, що в будинку нікого, крім них двох, немає. До того ж довкола вілли блукає якийсь загадковий похмурий чоловік… 

Життя самої Гедвіґ пронизане невідомістю і хлопчик намагається дізнатися про неї більше. Хто ця дівчинка, звідки вона? Що за тайна навколо неї? В цій цікавій історії є місце казці та диву. Дівчинка стала тією рушійною силою, яка допомогла Юліану, а через нього і його сім`ї повернутися до життя. Батьки хлопчика вважали, що для того, щоб зник біль втрати, потрібен час. Скільки? І чи він допоможе, а можливо є інший спосіб боротися з болем, вилікуватись і продовжити жити далі.

Втрата близьких – така складна і болюча тема. На мою думку, це не зовсім дитяча книга, але вона може допомогти дорослим, підліткам, дітям, які пережили таку ж біду, що і головний герой. Книга про те, що потрібно прийняти смерть і вміти відпустити дорогу людину, не потрібно занурюватися в свій біль і відгородитися від тих, хто все ще поряд з тобою і потребує, також любові. 

Це книга про те, що потрібно бути сильним, щоб пам’ятати… Хочеться окремо зупинитися на ілюстраціях, які створила неперевершена норвезька художниця Ліза Айсато. Вони чарівні і ніби живі, їх можно розглядати годинами. Через них яскраво передаються емоції і настрій головних героїв, особливо батьків. 

Не дивлячись на таку важку тему, яка висвітлюється в книзі, письменниця змогла наповнити її світлом, теплом, надією і любов`ю до життя.

Немає коментарів:

Дописати коментар