понеділок, 19 квітня 2021 р.

Чи буває ідеальна мати?

 Чи бувають ідеальні матері і як це - намагатися бути нею - розповість нам книга Еймі Моллой "Ідеальна мати", яка надійшла в бібліотеку від Українського інституту книги

 

 

 

 

 

Вони просто хотіли розслабитись… Зустрітися в барі, згадати своє життя до вагітності і пологів і трохи відпочити. Відпочити від виснажливих безкінечних обов’язків молодих матусь, безсонних ночей, режимів кормління та безлічі інших справ, що виникають, якщо ти намагаєшся бути ідеальною мамою і дружиною. Ідеальною мамою, яка не має права жити для себе. Яка навіть не може дозволити собі відпочити.

Але, врешті-решт, що поганого може трапитися за кілька вільних вечірніх годин, проведених у колі подруг?

Ідеальних не буває. Вони реєструвались колись на форумі, аби знайти таких же жінок, що готуються стати матерями. Щоб отримати пораду. Щоб їх вислухали. Щоб відчути підтримку. Потім спілкування в мережі перейшло в офлайн - і при зустрічах у парку вони назвали себе Травневими матусями. Згодом вони стали мамами - але зустрічі продовжились. Скарги. Поради. Підтримка…

Але трапляється. І дуже жахливе – у одній із цих самих молодих матусь-подруг («травневих матусь», як вони себе самі називають, тому що всі народили в травні), в той час, коли вони відпочивали в барі, викрадають дитину – двохмісячного малюка, якого вона залишила з нянею.

Моллой потужно описує стан кожної з героїнь: суц ільна втома; запаморочення в голові; стан, як в тумані; хитання та запаморочення від - знову ж таки - втоми… Це лячно. Забути щось в такому стані; нашкодити дитині, собі… Жах. Наскільки історія тримала в напрузі детективною лінією, настільки ж страшно мені було. Моллой передала цей жах не через викрадення, а через почуття матерів - і змогла вразити. 

З відгуку на книгу

Розпочинається слідство, яке супроводжується гучним скандалом, історія набуває галасу, про неї розповідають у ЗМІ, суспільство звинувачує жінку в недбалості. Поліція майже нічого не робить і, навіть, починає підозрювати саму молоду маму (Вінні), у тому, що вона причетна до викрадення дитини. Вінні замикається в своєму горі, але три подруги (Нелл, Френсі і Коллет) вирішують їй допомогти - провести власне розслідування - та самостійно розпочинають пошуки зниклої дитини.

Ось тут і з починається найцікавіше – виявляється, у всіх є свої власні «скелети в шафі». Згодом читачу відкривається кожна матуся, ми бачимо кожну з різних сторін. Хтось подобається більше, а хтось менше, але так часто буває. Всі учасники історії мають свої таємниці, що крок за кроком випливають на поверхню й саме цей факт змушує губитися в здогадках, вишукуючи саме ту, що завдала такої шкоди. Ця історія не раз і не два змусить читача думати, що все не те, яким здається - а таємниці є у кожного…

По ходу розкручування сюжету автор підіймає теми над якими важко замислюватись, та головне питання - чи варто намагатися підходити під рамки "ідеальна мати"?

І чим все це закінчиться? Яку ціну прийдеться заплатити кожній окремо і всім разом? Чи вийде у них це та про які таємниці вони дізнаються?

Неймовірно бісили напади суспільства, які були ладні розірвати маму лише за те, що вона вирішила вперше за останні кілька місяців вийти з дому без дитини, залишивши її на няню. Дуже дивна позиція, з огляду на ситуацію саме в штатах, де матусь змушують виходити на роботу з НЕОПЛАЧЕНОЇ відпустки вже через два місяці після пологів. Тож якби вона була на роботі, коли її дитину викрали, все добре - ти ідеальна мати. Але якщо ти в цей час була в барі у колі друзів, то нема тобі прощення, ти погана мати і як взагалі таким дозволяють народжувати. Цей момент мене неймовірно бісив, але найжахливіше те, що це і є правда нашого життя. Всі прагнуть вирішувати чи гідна ти матір, аналізуючи твої вчинки, тільки б свої власні вади виправдати.

З відгуку на книгу


Взагалі – це історія жінок, які не здалися незважаючи ні на що. Книга про дружбу, підтримку, материнську любов, а ще про те - наскільки важко бути ідеальною матір’ю і відповідати цьому стандарту у тому розумінні, яке вкладає в нього суспільство і, головне - чи вартує це таких зусиль.

Роман написаний в стилі щоденника від імені кількох героїв. Хоча дещо і плутано, але читається легко і швидко, без великого емоційного навантаження, незважаючи на трагічність теми. Вдалий переклад, проста мова, інтрига, яка тримає до останніх сторінок, а кінцівка вражає неочікуваністю – все це безперечні плюси книги.

Цей захоплюючий роман із вдало закрученим сюжетом обов’язково сподобається любителям психологічних трилерів і детективів. Особливо, молодим матусям ;))

Тож, чекаємо на вас в бібліотеці!







Немає коментарів:

Дописати коментар