Про грудень зараз важко написати.
Цей місяць особливий був завжди.
Далеко на екваторі пасати -
У нас вітри північні й холоди.
Закрила сонце хмар тривожна затінь,
І сніг не захищає від біди.
Палкий мороз гартує нас, щоб знати:
Міцніше українці від орди!
Звуть грудень хмурень, студень, зим ворота,
Та й він дарує часом ласки дні:
Всміхнеться, засліпить снігів красою,
Відраду принесе природи врода,
Вона прекрасна і в зимовім сні.
Є віра: ця зима не буде злою.
Я - місяць сутінків, коротких днів,
Морозної пори і сніговію.
Стужу вітри, повітря, землю, мрію -
Природа зачаїлась уві сні.
Похмурі люди у негод вогні.
Я відчуваю теж сумну подію,
А добрій вісті стримано радію,
Бо часто бачу поруч біль і гнів.
Попереду багато холодів,
Я ж перший у зимовому братерстві
І, як завжди, останній в кологоді.
Червонощокий при любій погоді,
Бадьорий, сильний духом, щирий серцем,
Несу надію в січень молодий.
Надія Фурзенко
Немає коментарів:
Дописати коментар