Віталій СИМОНОВСЬКИЙ. Ніна ДУБОВИК. Грудневі рубаї

Пам’яті Віталія Симоновського

 

 

 

 

"Грудневі рубаї" Віталія Симоновського у перекладі Ніни Дубовик

ГРУДНЕВІ РУБАЇ

 

А грудень хмуриться, бо осінь вже позад.

І спогадання про минуле -- теж позад.

В минуле що пішло, того вже не вернуть,

А що попереду, того нам не минуть.

 

Тьмяніє сонце і коротші дні.

Кохання і надій не обіцяють дні.

До кожного такий приходить час,

Коли тримають гумор про запас.

 

Кінець мелодії. Маестро, скрипку кинь.

Таки програв, як всі, то карти кинь.

В минулім навіть осінь, як у сні.

Весна вже не судилася мені.

Переклад Ніни Дубовик

 

Виталий СИМОНОВСКИЙ

ДЕКАБРЬСКИЕ РУБАИ

Декабрь нахмурился и осень позади.

Воспоминания о прошлом - позади.

Что в прошлое ушло, тому уж не бывать,

что впереди грядет, того не миновать.

 

Тускнеет солнце и короче дни.

Надежды и любви не обещают дни.

Для каждого приходит этот час,

когда лишь юмор держат про запас.

 

Конец мелодии. Маэстро, скрипку брось.

Ты проиграл, как все, и карты брось.

Ведь даже осень -- в прошлом, как во сне.

Зима весну сулит другим, не мне.