Олег Івасенко. "Жити бобилем", або За яких чоловіків дівчата не хотіли виходити заміж?

Сьогодні слово "бобиль" практично не вживається у повсякденному мовленні. І, мабуть, мало хто з молодого покоління зможе пояснити його значення. 

 

Старші люди пов'язують цей термін в основному з поняттям "неодружений чоловік" (суржиком - "холостяк"). 

 

Але насправді слово має багату історію. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ще з часів Руси "бобилями" називали чоловіків за певний майновий стан. Потім, упродовж багатьох століть - це захребетник і батрак, поденник і здольщик, не осілий і не господар, одинак і "холостяк" , навіть - чернець і пролетар.

 

 

Слово "бобиль" - запозичене. У нашу мову воно потрапило зі шведської:

 

boaböle (boabyle) - "селянин-орендар". 

 

У скандинавських країнах boabyl - "найманий робітник без приватної власності".

 

Латиші "бобилями" називали людей, які не прагнули працювати і жили на шиї у суспільства :

bumbilas - "батрак ; ледар".

 

У румунів: bobîlca - "вид танцю" , bobîlnic - "настурція".

 

Поява бобилів в Україні , як і "половників" ("дольників"), "застінників", "захребетників" , "задворних людей" , пов'язана з процесом закріпачення населення, яке супроводжувалося обезземеленням та розоренням селян. 

 

Ці збіднілі люди в Україні ХV-ХVII ст. , як правило, не мали власної оселі, особистого господарства, не платили податків, а мешкали й наймитували за гроші чи за "дах над головою та їжу" в заможних хазяїв, також виконували за них повинності. 

 

За історичними джерелами, тогочасне село характеризувалося заможністю та добробутом, тому й бобилів тоді було менше 20% (За Сергієм Шамраєм, дані по Вінницькому повіту за 1840-ві роки :

бобилів - 15%). 

 

Бобили могли жити в містах та селах : "аби робота була". З цієї причини вони бралися за будь-яку працю. Іноді бобилі ставали торговцями чи ремісниками. Тих, які поліпшили своє матеріальне становище, урядовці могли записати до стану селян чи міщан.

 

У "Бобильському збірному записі" вівся реєстр осіб, звільнених від сплати оброку. У народі їх називали "нетягловими".

 

"Бобильщина" значно менше била по кишені. 

 

З цієї причини "рільні" селяни (обробляли землю власною робочою худобою) бобилів недолюблювали. Чи справедливо, що вони, "у сьомому поті" важко працюючи на землі , сплачували ще й повний податок, а поряд - "бідний і лінивий, але хитрий бобиль користується пільгами"?.. 

 

Мало хто хотів спілкуватись чи мати справу з ними, тому й людська нелюбов робила "нетяглових" нелюдимими, закритими та замкнутими.

 

Пізніше "бобилем" називали всяку бездомну, безсімейну людину та "позначали" бідних та неперспективних чоловіків. 

 

"Жив бобилем" зі зрозумілих причин - бідний, бідар, бідняк, безземельний, безпритульний, тому йза нього ніхто не хотів виходити заміж.

 

Чи потрібен був бурлака, нетяга, одинець, самітник для жінки ? Найчастіше бобилі й помирали на самоті. Думаю, не варто ототожнювати слово "бобиль" з усіма одинокими чоловіками.

Здавна неодруженого чоловіка в Україні називають "парубком", а чоловіка старшого віку - "старим парубком".

 

Безсімейного можна просто називати "неодруженим".

 

Слово "холостяк" відсутнє у Словнику Бориса Грінченка, бо це - суржик.

А ось бобиль, у сучасному розумінні, - це окрема "каста" серед неодружених. Будувати відносини з ними дуже складно. 

 

Він асоціюється з похмурістю, нелюдимістю, замкнутістю та відповідним способом життя. Психологи зазначають, що такий чоловік переконаний - проблеми у спілкуванні з протилежною статтю – це "проблеми протилежної статі". Іноді бобилі "перебирають" кандидаток, розриваючи стосунки навіть через незначні їх недоліки.

 

У будь-якому випадку "нетяглові", що в минулому, що й тепер, - не найкращий варіант для сімейного щастя.

 

Олег Івасенко

 

Джерела Дивосвіту": https://www.facebook.com/share/g/RAh4KEjbu9LJiNkf/

 

• Ілюстрація: "Український селянин". Художник Сергій Васильківський (1854–1917).