«Людям іноді доводиться пройти крізь міфи, щоб довоюватися
до високого смислу життя»
Василь Земляк (Вацлав Сидорович Вацик) - український письменник (“Кам’яний брід”, “Лебедина зграя”, “Зелені млини”), сценарист (“Вавілон ХХ”).
Родина письменника мала чеське коріння; у документах прізвище Вацек було українізоване як Вацик.
У 18 років став партизаном, використав псевдонім «Земляк», щоб уберегти родину від переслідувань.
Брав участь у диверсіях проти окупантів. Спочатку командував взводом у загоні легендарного П. Шуляка, а згодом очолив кінний загін ім. О. Суворова
Перші нариси і оповідання Василь Земляк опублікував у 1945. У лютому 1957 його було прийнято до Спілки письменників України.
Звернув на себе увагу повістями «Гнівний Стратіон» (1960) та «Підполковник Шиманський» (1966), але славу визначного майстра прози принесли романи — дилогія «Лебедина зграя» (1971) і «Зелені млини» (1976). Ці твори були відзначені Державною премією ім. Т.Г. Шевченка за 1978 рік.
У 60-х роках працював головним редактором Київської кіностудії ім. О. Довженка, керівником її сценічної майстерні. Працюючи на Київській кіностудії ім. О. Довженка, він створює ряд сценаріїв, названих, утім, кіноповістями, — «Олесь Чоботар», «Новели Красного дому», «Останній патрон» (1956-1963).
У 1980 за романом «Лебедина зграя» було знято художній фільм «Вавилон — XX». Крім цього, за сценаріями В. Земляка на Київській кіностудії ім. О. Довженка поставлено фільми «Люди моєї долини» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Дочка Стратона» (1965).
Василь Земляк належав до покоління письменників-фронтовиків, які принесли в літературу досвід війни та післявоєнного відновлення. Його стиль поєднував реалістичне зображення життя селянства з поетичністю та символізмом, що вирізняло його серед авторів «колгоспної прози».
У літературі XX ст. Василь Земляк підніс до вершини так звану химерну прозу, започатковану ще Майком Йогансеном, підхоплену О. Ільченком, яку успішно розробляв Є. Гуцало, а сьогодні - В. Дрозд, В. Яворівський та ін.
Як сценарист, він сприяв розвитку українського кіно, а як прозаїк — розширив горизонти української літератури 1960–70-х років.
Немає коментарів:
Дописати коментар