Хто з нас не чув історій про сенбернарів — безстрашних
собак-рятівників,
що визволяють мандрівників зі снігового полону на
альпійських перевалах!
Відомому Баррі чотири десятки людей були
зобов’язані життям.
Проте й у племені пухнастих муркотунів є свої герої.
Саме у Швейцарії, на батьківщині сенбернара Баррі, жив кіт-альпініст Томба. Він багато разів здійснював сходження на гірські вершини, а одного разу врятував людей від снігової лавини».
У путівниках по Швейцарії зазначається, що Шваренбах — це невеликий готель із рестораном, розташований у Швейцарських Альпах. Він стоїть у вузькій ущелині між гірських піків, рівно посередині стежки, яка найкоротшим шляхом з’єднує кантони Валіс і Бернер Оберланд.
Здавна на цьому місці була митниця, а в середині XVIII століття при ній відкрили постоялий двір, який і нині приймає мандрівників та туристів. Лише розміри готелю збільшилися: у 1977 році до основної історичної будівлі зробили прибудову. З 1933 року готелем володіє родина Штоллер-Верлі.
Господарі дуже пишаються тим, що в різні роки тут зупинялися Александр Дюма, Пабло Пікассо, Марк Твен та інші знаменитості. Саме цей готель став рідним домом для Томби, кота-альпініста.
Томба з’явився в гірському готелі випадково: спершу прийшла його мама, кішка Томасса. Одного похмурого осіннього вечора 1987 року до готелю зайшла незнайома кішка. Можливо, вона відчувала, що наступного дня буде перший рясний снігопад, і шукала прихистку від негоди.
Господарів знайти не вдалося, і кішку, яку назвали Томассою, залишили жити в готелі. А наступного літа, 7 серпня 1988 року, у неї народився єдиний кошеня — Томба (на честь відомого гірськолижника Альберто Томби).
Коли Томба підріс, у нього прокинувся інтерес до далеких прогулянок. Він усе далі відходив від готелю, його зустрічали на схилах і навіть на високогірному перевалі Геммі. Спершу господарі вирушали на пошуки улюбленця, але переконавшись, що він завжди повертається, залишили його у спокої.
Молодого кота невпинно тягнуло все вище й вище. Як справжній альпініст, він був готовий проміняти затишне крісло біля каміна на лід і пронизливий вітер гірської стежки. У десятимісячному віці Томба разом із трьома альпіністами піднявся на гору Ріндерхорн (3453 м). А вже за кілька днів він підкорив Балмхорн (3699 м).
Багато разів кота бачили на вершинах, іноді він навіть чекав «попутників» на маршруті. У готелі він завжди зустрічав нових альпіністів, обнюхував їхнє спорядження, а наступного ранку вирушав із ними у гори.
Одного разу Томба врятував життя молодятам: він раптово звернув зі стежки, і пара пішла за ним. У ту ж мить на стежку зійшла лавина — саме там, де вони мали пройти. Кіт відвів їх від смертельної небезпеки.
Про Томбу написав книгу Пітер Столлер, керівник готелю в Шваренбаху. Там є й фотографії сходження кота на Ріндерхорн. Журналісти Геді Сігг і Макс Пфіффнер описали, як він ішов поруч із ними, відмовився від їжі, але грів лапи на колінах, карабкався по льоду й навіть «просив» почекати, коли відставав.
Було холодно. Ми поїхали на озеро Добензі і вирішили зробити невелику зупинку: самі перекусили і хотіли купити нашого чотириногого компаньйона, але кішка відмовилася їсти. Правда, він був щасливий влаштуватися на колінах, напевно, щоб зігріти замерзлі лапи. Томба весь шлях до Рінгера-рогу пішов з нами. Сталося, що ми ковзнули по льоду, і кіт, відпустивши кігті, ніби нічого не було піднято вперед. По дорозі назад ми хотіли нести кішку, але він відвернувся від моїх рук і пішов сам. Шлях вниз був для нього складнішим, і іноді Томба відставав від нас. Потім він почав нявкати, ніби попросив почекати, тому що він завжди йшов першим.
Слава Томби вийшла далеко за межі Швейцарії: про нього писали в Японії, ПАР, США. У Нью-Йорку його назвали «гірськолижною кішкою».
На жаль, Томба помер у 1993 році від імунодефіциту. Багато хто вважав, що він був реінкарнацією досвідченого гірського гіда, тимчасово повернувся на світ під виглядом кішки, щоб знову відвідати вершину.
Немає коментарів:
Дописати коментар