Цікаве краєзнавство

Девіз його життя - "Хто ж , якщо не я?" 

7 липня 2014 року виповнюється 75 років від дня народження

Марка Абрамовича Берфмана – громадського діча, економіста, будівельника, багаторічного голови Сумської обласної Ради народних депутатів

 

 

Народився 7 липня 1939 року в м. Суми. У 1956 році закінчив школу № 4 в Сумах. Це був час освоєння Сибіру, цілини, великих будівництв комунізму. Професія будівельника вважалася героїчною і романтичною. Будівельником Марк захотів стати ще в 7 класі. Після закінчення школи юнак подав документи до Харківського будівельного інституту на факультет будівництва гідроелектростанції, але за кілька днів до початку іспитів факультет перевели в Новосибірськ. Тоді він повернувся до Сум і вступив до будівельного технікуму, а потім - у Полтавський  інженерно-будівельний інститут.

Трудове хрещення молодий спеціаліст Берфман одержав у Архангельську, а потім на Алтаї (Російська Федерація). Але більшу частину своєї трудової діяльності Марк Абрамович присвятив забудові Сумщини: після закінчення в 1959 році Сумського будівельного технікуму почав працювати в управлінні капітального будівництва облвиконкому техніком-будівельником. Потім навчався в Полтавському інженерно-будівельному інституті, який закінчив у 1964 р. Працював старшим економістом, заступником начальника будівельно-монтажного управління, начальником відділу, заступником головного інженера, головним технологом, заступником начальника комбінату будівельних трестів і комбінатів Сумщини. З 1992 року Марк Абрамович - начальник управління капітального будівництва Сумської обласної адміністрації, з 1994 року - заступник голови обласної Ради народних депутатів з виконавчої роботи, начальник управління економіки облвиконкому, а з 1995 року - перший заступник голови обласної Ради народних депутатів з питань економічної політики та реформ, перший заступник голови Сумської обласної державної адміністрації.

Обирався депутатом Сумської обласної ради народних депутатів. В липні 1999 року був обраний головою Сумської обласної Ради народних депутатів, а у квітні 2002 року був переобраний на ту ж посаду, на якій перебував до квітня 2006 року.

Працював радником голови Сумської обласної державної адміністрації Миколи Лаврика з питань енергозберігаючих технологій в 2008-2010 рр.

Співпрацює з Центром досліджень регіональної політики в питаннях впровадження енергозберігючих технологій та розробки засад нової регіональної політики.

За матеріалами: Берфман Марк Абрамович // Вінниченко М.Д. В іменах і подіях. Будівельна Сумщина; Хвостенко Т. Марк Абрамович Берфман // Деловая элита Сумщины; Марк Берфман // http://crps.sumynews.com/about/itemlist

Акція "Сумські шевченківські листівки друзям"

155-річчю перебування Т. Шевченка на Сумщині присвячується акція "Сумські шевченківські листівки друзям", яка проводиться в рамках освітньо-краєзнавчого проекту "Разом відкриваємо перлини рідного краю".  

ЛИСТІВКА "Пам"ятник Т. Шевченку у сквері ім. Т. Шевченка, м. Суми.
Скульптор Я.Д. Красножон"

 

5 червня 1859 року Тарас Шевченко, подорожуючи до Лебедина, зупинявся на поштовій станції в м. Суми.

 Із книги "Життя Тараса Шевченка" П. Зайцева: "Дорога до Лебедина йде високою площиною, то віддаляючись, то наближаючись до Псла. 7 червня 1859 р. поет прибув уже до маєтку Хрущова - Лихвина. Тут відпочивав він три дні. Хрущови прийняли його дуже гостинно, гостинно зустріли його й лебединські українці"

П. Зайцев - шевченкознавець, уродженець м. Суми. 

  Почесному громадянину м. Суми Володимиру Голубничому виповнилося 78 років

 

 

2 червня виповнилося 78 років від дня народження почесного громадянина м. Суми, видатного сумського спортсмена - двукратного олімпійського чемпіона зі спортивної ходьби, чемпіона СРСР, учасника п"яти Олімпійських ігор, власника двох золотих (Рим, Мехіко), срібної (Мюнхен) та бронзової (Токіо) олімпійських медалей.

В середині червня  в місті пройдуть змагання на призи Володимира Голубничого.

Голубничий: теперь бью рекорды на грядках

12 липня 2014 року виповнюється 80 років від дня народження Олександра Маландія, українського письменника, уроженця с.Барвінкове Сумського району

Ми пропонємо вашій увазі статтю відомого сумського краєзнавця Григорія Хвостенка, написану до 60-річчя поета, а також бібліографічні матеріали
по дослідженню його творчості  

Тернистий шлях до читача

Сумського поета  чиє 60-річчя нині відзначаємо, літературна критика зараховує до «шестидесятників» - літературно-мистецького явища, що постало в часи хрущовської «відлиги» і визначило обличчя нашої культури на десятиріччя вперед. Що ж, цілком справедливо. І стосовно часових рамок, і місця Маландієвої творчості у вітчизняному письменстві.

Народився він у селі Червоному під Сумами в сім’ї колгоспників. По закінченні десятирічки став студентом фокультету журналістики Київського держуніверситету. Саме цей вуз тоді, в середині 50-х, сформував у свої стінах когорту молодих митців. Товаришами О. Маландія по університетській студії були Василь Стус, Іван Драч, Микола Вінграновський, Віталій Коротич, Роберт Третьяков, Борислав Степанюк. Як і згаданих авторів, О.Маландія прихильно сприймала літературна критика. Особливо багато схвальних слів про свої вірші почув він під час республіканської наради молодих письменників у 1963 році в Одесі. Здавалося ще півроку-рік - і вийде перша поетична книжка-ластівка. Як у тих же І. Драча, М. Вінграновського, В. Коротича, Б.Олійника, що дебютували на той час. Та... вийшла перша книга віршів Олександра Миколайовича («Березнева грімниця») лише в 1976-ому.

Що це - доля провінційного поета (по закінченні вузу був направлений у сумську обласну газету «Ленінська правда»)? Але ж у Харкові активно видавався Р.Третьяков, у Чернігові - С.Реп'ях, в Одесі - П.Нечерда: хлопці однієї з Маландієм шеренги. Справа була не в географії.   

Доля звела О.Маландія з Василем Стусом, якого він заповажав на все життя. Коли ж Стуса оголосили націоналістом, то це вдарило рикошетом і по його товаришах. По Маландієві - теж. Зрештою, надамо слово самому Олександру Миколайовичу: «Викликали на розмову в слідчі органи, або неждано-негадано починало дошкуляти, вишукуючи різні причини, редакційне начальство. Ті, кому праглося компромату, прискіпувалися до кожного слова, шаліли. Після кількох випитувань про Стуса у середині 60-х років (коли його саме відрахували з аспірантури - фактично за виступ у кінотеатрі «Україна», протест проти утисків, арешту ряду інтелігентів) мене навіть звільнили з редакції, не подбавши бодай про формальні підстави, так що через певний час довелося поновлювати на роботі».

Звісно, тут було не до виходу першої книги, не до публікацій у журналах. Не полишали у спокої поета і потім: «А 1972-го року, коли Стус перебував під слідством (а потім був «засуджений за ворожу радянському ладові діяльність») мене знову «запросили» в апартаменти органів безпеки, допитувалися про погляди і зв'язки «крамольника». Я розумів, що йшлося про долю поета, якого шанував і цінував. Але що я міг? Тільки, як веліло сумління, терпеливо запевняв допитувачів, що нічого крамольного, анти-радянського від Стуса не чув, і що взагалі він нікому не нав'язував своїх переконань. Чи повірили показанню? Мабуть, ні. Бо, як сніг на голову посипалися на роботі – в редакції – покарання: замість передбаченого підвищеного окладу мені навіть зменшили платню, понизили в посаді, все важче ставало видрукувати щось за власним підписом. Нестерпні умови праці, постійне цькування, начеб за «критиканство».

На той час здоров’я О. Маландія різко погіршилося, хвороба ускладнилася, що привело до першої групи інвалідності. Відтоді він, прикутий до ліжка. Не має змоги пересуватися.

Відтак і свої книги О. Маландій написав у ліжку. «За вікном у мене ластів’ята, пробують непевно голоси», «за вікном плакучих три вербички», «за вікном хлоп’ята щебетливі» - недарма так часто образ вікна подибуємо у його віршах. Слідом за «Березневою грімницею» вийшли «Пристань вітрів» (1983), «Магнітний полюс» (1987), «Подорожник» (1987). книги для дітей. А позаминулого року побачила світ і найбільша за обсягом книга «Нагода добродіяти».

Що ж визначальним є в поезії О.Маландія? Коли перечитуєш її, то впевнюєшся: радість і біль. Ці полярні людські почуття насотали роздуми ліричного героя усіх  його книг.  Радість  і за хліборобів, - «поки ж всього тепла не віддадуть, вони плекати будуть орне поле». За садівника, що «зором карим» «дерева оглядав», «наслухував щось»; за лісників, котрі вирішили «цю сосну не рубати», бо на деревині «білочка розвішала маслята». Поетова душа, цей чутливий камертон викрешує й відзвуки бою – за полеглих співвітчизників на фронтах війни (вірші «Алея слави», «Солдати 1941-го»), за особисті трагедії людей («Троянди»), за сплюндровану рідну культуру («Сьогоденному Стусу», «Провина і покута»).    

Як же художньо втілюються ці теми? Автор уникає зайвих метафор, красивостей. Але коли вже вводить їх у поетичну тканину, - вони місткі, б'ють у ціль. Як ось: «як пташеня, стрибнувши, пульс», «І ту весну, мов блискавку нечесну, ви взяли у вражені роки», «пірне коліс перестук в далі млисті». Більше полюбляє автор епітети й порівняння, котрі, як правило, створюють певний психологічний настрій вірша, «підсвічують», так би мовити, його зміст чи ідею. Ось вірш «Пам'яті Панаса Кочури». Невибагливі, на перший погляд, рядки зненацька зупинять ваш погляд на такому: «їх лагідним стрічала хата словом, вишневим клеєм пахло по грозі». Завдяки тому вишневому клеєві - повне уявлення про атмосферу Качуриного будинку.

Прикметна ознака стилю Маландія-поета – афористичність. Погортаємо навмання його книги, вчитаємося у карбовані, наснажені чіткою думкою рядки: «Хто не звідав щастя друзів мати, той не зна, як тяжко їх втрачать». «Люди раді обнові пісень, а не бомбі», «Вклонитись тому годиться, хто вікував не ницьма».   

Можна ще і ще говорити про художні особливості віршів О.Маландія. Можна аналізувати  й доробок його останнього часу – зокрема новели, публіцистику, котрі теж стали помітним явищем. Та найбільше чого прагнеться – це нових творів Олександра Миколайовича. Чесних, високохудожніх. Бо хоч який тяжкий стан здоров’я, а письменник продовжує напружено працювати. Продовжує приходити до свого читача. Щасти йому на цьому шляху.

Григорій Хвостенко.

(Хвостенко, Г. Тернистий шлях до читача: до 60-річчя О. Маландія / Г. Хвостенко // Сумщина. – 1994. – 9 липня. – С. 4.)