В чому різниця сприйняття мудрості життя? Чому тисячолітній
досвід
людей нічому не вчить? Чому мудрість книг так повільно впливає,
в
позитивному сенсі, на людей?
Дочинець М. Криничар. - Ужгород, 2012. - 328 с.
Дуже мудра книга про мудру людину, яка з безрадісного сирітського дитинства все життя вчилась, запам"ятовувала все, що доводилось пережити, побачити, відчути, з користю для майбутнього.
Як сказав О. Пушкін: "... опыт - сын ошибок трудных" - для героя книги "Криничар" найбільше надбання і багатство. Він вдячно вчиться у тих, хто над ним знущається, обманює, цькує, а тим більше - у тих, хто щедро ділиться знаннями. І виростає мудрою, талановитою людиною, яка приносить всім оточуючим користь і добро...
Здавалося б - простий рецепт виховання людини, та не все так просто. Інша людина в тяжких життєвих обставинах, подібних до пережитих головним героєм, повела б себе по-іншому: озлобилась, мстила б, ліцемірила б і т.п. То в чому ж різниця сприйняття мудрості життя? Чому тисячолітній досвід людей нічому не вчить? Чому мудрість книг так повільно впливає, в позитивному сенсі, на людей? Чому з тридцяти учнів класу вчитель може навчити всьому що знає лише одного-двох?
Книга ставить сотні запитань, але дає й сотні відповідей, що будуть корисні кожному.
Та найважливіша думка, що приходить читача цієї книги: головне - мати добре серце, бо немає шкідливішої людини, а ніж та, яка опанувала дуже багато знань і наук, але не має доброго серця - тоді всі її знання перетворюються на зло.
Книгонаркоман
Немає коментарів:
Дописати коментар