Конституція Пилипа Орлика староукраїнською

Конституція Пилипа Орлика староукраїнською
в нашій бібліотеці

Радимо прочитати :)

В читальний зал Сумської центральної міської бібліотеки ім.Т.Шевченка у найближчий час надійде примірник препринту україномовного оригіналу (староукраїнською мовою) Конституції Пилипа Орлика, роздрукований з оригіналу Сумським державним архівом Сумської області.
 
Віднайдений нещодавно при дослідженні документів козацької епохи україномовний оригінал, засвідчений власноручним підписом Пилипа Орлика і печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також підписами на підтверджувальному дипломі шведського короля Карла ХІІ та канцлера шведської королівської канцелярії барона Густава фон Мюллерна. Документ цей виявлено в Російському державному архіві давніх актів у Москві співробітниками Центрального державного історичного архіву України.

Сьогодні, коли Україна обговорює зміни до Конституції та конституційного устрою держави, цікаво було б звернутись до цієї першої української Конституції Пилипа Орлика, яка, до речі, була першою демократичною Конституцією Європи.

Після поразки в битві під Полтавою в 1709 році гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії в Бендерах на березі річки Дністер. Тут через кілька місяців, 22 вересня 1709 року помер Іван Мазепа. 5 квітня 1710 року козацька рада обрала Пилипа Орлика гетьманом України. У цьому статусі його визнали і польський король, і турецький султан. У день виборів було проголошено угоду-договір між новообраним гетьманом, старшиною і козацтвом, закинутими недолею на чужину. 

Державний цей документ мав назву «Пакти і конституція прав і вольностей Запорозького Війська» пізніше названий Конституцією Пилипа Орлика. Цей витвір української державної і політичної думки початку 18 ст. був першою в світі конституцією. 

Її головним автором був Пилип Орлик, в її розробці, за дослідженнями історика О.Апанович:  

«брав участь найвидатніший кошовий отаман Запорозької Січі за всі часи її існування Кость Гордієнко, якого запорожці 12 раз (найбільше) обирали своїм кошовим. Він вважав своєю головною метою збереження вольностей і незалежності Запорозької Січі».

Конституція складалась з преамбули (вступу) і 16 статей. В преамбулі пояснювались причини, чому саме Україна розриває з Московщиною і приймає шведську протекцію, яка гарантувала свободу і вольності України. Король Карл ХІІ виступав гарантом незалежності України, недоторканості її кордонів і звільнення її від московського панування. 

Урочисто проголошувалось, що Україна з обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування, і від Москви в тому числі. Всі невільники-українці повинні повернутись з Московії додому і всі шкоди, заподіяні Україні Москвою повинні бути компенсовані. Чи не надто актуально це звучить сьогодні? 

Конституцією Пилипа Орлика проголошувалась республіканська форма правління, чітко окреслювались обов’язки українського гетьмана та межі його влади: оборона, захист України, договори, постанови… 

Конституція 1710 року встановлювала розподіл української влади: законодавча (широка Генеральна Рада), виконавча (гетьман), та уряд при ньому (Рада генеральної старшини). 

Гетьманська влада мала бути обмежена постійною участю в управлінні Генеральної Ради, до якої вибирались генеральна старшина, городові полковники, сотники та полкова старшина та ще й по одному «депутату» з кожного полку з числа заслужених і значних козаків, а також «депутатів» від запорозького козацтва. Кожен з них публічно мав скласти клятву. 

Без дозволу цієї Ради гетьман не мав права нічого вчиняти, крім поточних справ, яких не можна відкладати та й то спільно з Радою генеральної старшини, тобто зі своїм «Кабінетом Міністрів». Гетьман не мав нікого карати своєю приватною помстою чи владою, а тільки через Генеральний суд. Ніяких секретних зносин чи кореспонденцій гетьман не мав права вести. Всі листи і відповіді на них зачитувались старшині. 

У спеціальній статті (ст.8) вводилось в ранг закону заборона людям з приватного оточення гетьмана брати на себе державні або урядові функції. 

Державний скарб відділявся від гетьманського і передавався у розпорядження генерального підскарбія. 

Великі грошові справи розглядались лише на зборах широкої старшинсько-козацької Ради, тобто парламенту.

Генеральний підскарбій, як і полкові підскарбії, обирались. Уряди полковників і сотників управляли населенням відповідно полку і сотні, тобто мали адміністративно-політичну і соціально-економічну владу на території, де обирались. Гетьман лише їх затверджував! 

У Конституції Пилипа Орлика застерігались гетьман і полковники проти «корупції», тобто потрапляння у владу не шляхом вільного вибору, а за підкуп!

Конституція Пилипа Орлика приділяла увагу і звільненню від податей значної частини рядових козаків, міщан,селян, а особливо сиріт і вдів. Значний тягар податків переносився на маєтних купців.

Ця Конституція справді була дуже демократичною і прогресивною. Жаль, що вона не діяла в Україні останні три століття!

Олена Мартюшова,
заступник директора Сумської ЦБС