Ніна ДУБОВИК. Кохана жінка: вірш дня

А ти люби її, кохай.

Кохана жінка, ніби книга,

цікава, з вогником в очах,

ріка і пристань, гавань тиха,

загадка в погляді, речах...

 

 

 

 

Вона -- ковток в німій пустелі,

оаза посеред піску

і світло, що в кінці тунелю,

й жадана зустріч на містку.

Грайлива, виважена, скромна.

До неї манить таїна...

По-своєму чарівна кожна -

краса, чуттєвість, глибина!

Ласкава, ніжна, мов ромашка,

що в лузі квітне осяйна.

"Щебече" мило, наче пташка,

коли вже щастя досягла.

Сумна, весела, пустотлива,

нестримна, ніби ураган,

 неначе життєдайна  злива,

вона, як море,  океан!

Буває інколи криклива,

посмійся, друже, не зважай!

То лагідна, то вередлива,

а ти люби її, кохай.

Кохана - втіха, насолода,

усмішка, радість на вустах,

це щастя, долі нагорода,

та, що з'являлась лиш у снах.

А жінка - Всесвіт невідомий.

Вивчай, неспішно пізнавай,

не рань її ти несвідомо.

Кохана - на землі твій рай!

Ніна Дубовик