«Я ставив собі завдання художнє – розповісти про те, що таке війна і про людей на війні..."

  Краща книга про АТО в "Коронації слова - 2015"
на Львівському форумі книговидавців

Радимо прочитати :)

Положій Є. Іловайськ: Розповіді про справжніх людей. - Х: Фоліо, 2015. - 378 с.

Трохи більше року минуло від тих тяжких боїв в Іловайському котлі, але нічого не забулось і ще довго не забудеться. Для кожного з нас на довгі роки і десятиліття Іловайськ завжди буде означати біль і гіркоту втрати.

Страшна несправедливість мучить кожного небайдужого: цієї війни не повинно було бути, не повинні гинути наші хлопці, вчорашні водії, вчителі, інженери, лікарі, фермери… Так не повинно було бути…, але так є – вони загинули страшною смертю. І ніхто за це не покараний, хоча ніяке покарання не допоможе рідним і близьким загиблих повернути радість життя.

Нова книга сумського автора, головного редактора сумської газети «Панорама» Євгена Положія написана по гарячих слідах серпня-вересня 2014 року. Він зібрав розповіді близько ста учасників тих подій і написав 16 вражаючих сюжетів, з’єднавши їх героями в один роман. Є в ньому кілька персонажів, долі які проходять через всю книгу: це - Грег із «Дніпра-1», Грім та медсестра Мурка з «Донбасу».

Як говорить Є.Положій: 

«Поміж героїв, що мають реальних прототипів, - вигадані персонажі. Усі вони є жертвами війни та її героями. В їхніх історіях - цинізм війни поряд із людяністю, що між життям і смертю стає порятунком та прихистком»

7 жовтня цього року в центральній міській бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулася презентація книги Євгена Положія «Іловайськ». Цей захід зібрав багато людей і мав широкий резонанс. Це була перша презентація в Сумах після Києва, Львова та багатьох інших міст України. 

Книга «Іловайськ» отримала відзнаку «Коронації слова – 2015» як краща книга про АТО на цьогорічному Львівському форумі книговидавців. Вона також була представлена в жовтні цього року на Міжнародному ярмарку у Франкфурті. Автор отримав за цей твір грошову премію, яку обіцяє передати місії «Чорний тюльпан». Книга видана на російській та українській мові з метою найбільш широкої доступності. 

Автор хоче достукатись до широкого кола громадян: 

«Я ставив собі завдання художнє – розповісти про те, що таке війна і про людей на війні. На цю війну переважно потрапили абсолютно мирні люди, і для багатьох із них досвід Іловайська був першим військовим досвідом…»

Це книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми. Незважаючи на документальну основу, роман не є журналістським розслідуванням та детальним описом військових подій. Це емоційна розповідь від імені учасників тих подій. 

Автор книги "Іловайськ" каже, що спочатку було важко знайти героїв для книги, але за допомогою волонтерів та друзів він зумів поспілкуватись з очевидцями Іловайського котла. А згодом вони вже й самі його шукали, дзвонили.

Як говорить сам автор: 

«Ще будуть десятки книжок про війну, про Іловайськ, можливо, вони будуть більш ґрунтовними і яскравими, але я вирішив, що треба зібрати докупи, описати і сказати, що Іловайськ був ось такий саме зараз, поки деталі ще живі у пам’яті бійців. Але я не ставлю крапку в цій історії, ні, ми тільки починаємо розмову.

Я якраз поїхав з туром презентацій цієї книжки Україною, і в кожному місті просив організаторів або звозити мене в шпиталь до поранених бійців, або допомогти зустрітися з бійцями, які повернулися з фронту і були під Іловайськом. Цих зустрічей було багато, пішов розголос у середовищі бійців і я чимало поїздив країною і назбирав багато матеріалу. Часто говорив просто по телефону.

Я досі кожного вечора перед сном розмовляю з героями книги. Перебираю слова, рядки, і начебто сам знову занурююся в ті події. Певно, я сам дуже повірив у те, що написав. Дуже прикро за хлопців, які загинули там, дуже боляче… Книга досі тримає мене, і тримає дуже сильно. Поки не можу почати писати іншу, теж про війну, але в іншому жанрі. Тут я переоцінив свою психологічну загартованість»

«Іловайськ» – книга про мужність, про подвиги, про неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів. Недаремно книга має підзаголовок "Розповіді про справжніх людей".

Героїчний подвиг простих солдатів, які не були належно підготовлені і екіпіровані, деякі новобранці, навіть, не встигли офіційно зарахуватись в частини добровольчих загонів, як одразу потрапили під страшні артилерійські обстріли і загинули чи безвісті пропали. До цих пір сотні невпізнаних тіл вже поховані, а багато матерів все ще чекають і надіються… 

«Найгірше, найдраматичніше, найтрагічніше - що велика кількість людей гине задурно. З цього треба починати. Хоча дивно – вже рік пройшов, невже так складно порахувати, скільки людей загинуло? Це неймовірно свинське ставлення до людського життя і до нелюдської смерті. Саме це мене вразило, саме тому я й почав писати цю книжку», – зізнається Євген Положій.

А ще автор роману «Іловайськ» ставив собі за мету: 

«Показати ось це зіткнення цивілізацій - української і російської, цю різницю в ментальностях, а вона виявилася просто разючою і значно більшою, ніж кожен російськомовний українець собі уявляв … Але, думаю, що головний герой – це сама трагедія. Ще раз підкреслю – все ( в книзі) правда. Усі події реально відбувалися… реально це дуже жорстокий досвід, для багатьох це був взагалі першим бойовим досвідом. І, звичайно, люди отримали психологічний нокаут, враховуючи, що ніч або кілька ночей перед виходом вони майже не спали, постійно перебували під обстрілами, їх накривали кілька діб підряд, тобто вони перебували в стані сильного стресу»

Безумовно, це краща книга Євгена Положія. Відчувається, що він вклав в неї багато своїх душевних сил. Книга непроста, але написана доступно і легкою мовою. Коли читаєш - ніби слухаєш цікавого співрозмовника, слухаєш, співпереживаєш… Часто душать сльози і гнів, хочеться допомогти, захистити… 

Читається книга «Іловайськ» без відриву, бо, здається, нічого важливішого в цей час немає. Читаєш і з головою занурюєшся у реальні картини боїв під Іловайськом, а потім вони ще довго стоять у тебе перед очима, вже після того, як книга прочитана. Страшно... 

Так, страшно читати про війну, але як сказав сам автор:

«Наші бійці мали мужність пережити Іловайський котел, то невже у нас не вистачить мужності хоча б прочитати про їх героїзм і гуманізм? Правда, яку дізнається суспільство, стане найкращим пам’ятником усім нашим загиблим хлопцям»

Олена Мартюшова, заступник директора Сумської міської ЦБС