Вибрані твори Павла Федюка в нашій бібліотеці

Книга надійшла в фонд Сумської міської бібліотеки ім. Т. Шевченка
за програмою «Українська книга»

Федюк П. Вибрані твори. - Львів: Тріада плюс, 2015. - 784 с.

До цієї книги ввійшли кращі твори письменника-львів’янина – прозаїка, поета, драматурга, публіциста, гол.редактора газети «Літературний Львів», лауреата Всеукраїнської премії «Благовіст». Доповнюють авторські твори відгуки літературознавців, читачів та друзів.

П.Федюк в 70-і роки був виключений із Львівського університету за погляди і довгі роки «спокутував гріхи», заготовляючи ліс в Сибіру. Він рано пішов із життя, в 2007 році, та увійшов в українську літературу як сміливий і талановитий автор.

З-під його пера вийшли такі книги: «Нічна зозуля», «Самотня зірниця», «Гуцульська мадонна у весільній сорочці», «Різдво в реанімації», п’єси «Ісус Назарянин – Син Божий», «У ніч перед стратою», «Людина з того світу», «Дон Жуан і Мавка», «Нефертіті – цариця світла й любові», збірка поезій «Серед гір і в садах» та інші.

В бібліотеці 

Її груди співали про Матір,

Її очі сміялися Ранком.

Десь кричали із пітьми Сторінки,

Десь вилась гадюка Наклепу.

А вона навпроти, як Вічність,

А вона навпроти, як Ніжність,

А вона навпроти Росою

Спрагу Краси тамувала. 

Наш земляк - письменник, дисидент Михайло Осадчий, характеризуючи творчий світ П.Федюка, назвав одну із найважливіших його прикмет - химерний характерник з відчуттям людської душі і бажанням вигойдувати ту душу у своїх долонях, аби позбуватися найгіршого рудименту - страху. 

Не мав П.Федюк авторитетів і не боявся нічого – ішов по життю, гордо підставляючи груди вітру і обличчя сонцю. Говорив у вічі правду гостро і, водночас, зворушено вітав кожен літературний талант. Підставляв долоні під літературні паростки і розчулено називав геніями всіх, хто подавав надії. Любив світ і людей особливою щедротою розбурханого серця. Література була його стихією, його долею.

За все плачу 

…За вірш – тривогою,

За образи – кошмарами,

Безсонням – за натхнення,

А за дуенде – жахами.

За насолоду творчістю – розпукою,

Зневагою – за дешевизну слова,

Зневірою – за самовихваляння.

За все плачу я золотом,

За все плачу я сам.

Павло Федюк розділив долю багатьох українських працівників культури, які засівали своє поле, та не діждалися урожаю. 

Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС