Книга про хрещення Київської Русі-України

28 липня - День хрещення Київської Русі - України

День рівноапостольного Великого князя Володимира

Радимо прочитати :)

Тарасюк Г.Т.  Між пеклом і раєм (Сни анахорета): Роман-гіпотеза. – Чернівці: 2006. – 186 с. 

Книга Галини Тарасюк про хрещення Київської Русі-України в 988 році, про Великого князя Володимира, про засновника Києво-Печерського монастиря і родоначальника українського чернецтва преподобного Антонія, який був виплеканий в християнському дусі князем Володимиром. 

Відомо, що Антоній був духівником князя Ярослава, ігуменом Києво-Печерського монастиря, першим українцем, обраним київським митрополитом на соборі єпископів у 1051 році. В «Житії» преподобного Антонія порівнюють із Мойсеєм, який приніс в землю ізраїльську Закон Божий. 

Преподобного Антонія в усіх спогадах величатимуть першим законодавцем Русі. Адже це Антоній порадив Володимиру звести всі церковні закони, принесені в Київ греками та болгарами в один звід і назвати його «Уставом Володимира». Там була узаконена десятина на утримування церков і затверджений церковний суд, що, керуючись десятьма Божими заповідями, регулював не лише духовне, а й суспільне життя Київської Русі.

Книга Г. Тарасюк не історична, але заснована на історичних загальновідомих фактах, сюжет її – це розповідь про українського кінорежисера, що задумав історичний фільм про події часів Великого Володимира та його нащадків.

Галина Тарасюк уявляє як Володимир прийшов до Києва і велів хрестити Русь: звелів поскидати ідолів поганських, зібрав люд до Дніпра і наказав всіх там хрестити: 

 «Коли хто не явиться, багатий чи убогий, ворогом мені буде».

«І заходили люди по горло у воду, і хрестили їх попи, що надійшли на той час аж з далекого причорноморського Корсуня, раніше поверненого до християнства, і з жахом чекали люди кари Дажбога, Сварога, Перуна, Стрибога… Але тихо височіли над Києвом і Дніпром небеса, і поволі минав страх, і приходила впевненість у правоті княжій… І радий був Володимир, що пізнав Бога сам і люди його».

Гіпотетично «жорстоке» поводження Володимира з рідними язичеськими богами історики пояснюють обізнаністю князя зі спектром релігій інших племен і держав. 

Пишуть, ніби князь розсилав гінців по всіх усюдах, аби придивитися ближче до тамтешніх богів і їх законів. Підкуповувало його саме християнство своєю ідеєю рівності усіх перед Богом і з Богом, що вмер за народ свій, а ще – переживанням невідомого раніше екстазу радості не від плотських утіх, а духовного піднесення до людинолюбного Бога. Як усім колишнім великим грішникам, Володимиру подобалося бути праведником. 

Після хрещення Києва, де з ласки Володимира зводилися церкви і монастирі, побільшало на його вулицях чужоземних ченців і слово Боже поширювалося по землях Київської Русі. 

Безумовно, князю Володимиру, зачарованому християнством, були потрібні священники-русичі і він сприяв їх підготовці, посилав за досвідом до Царгорода, на Афон-гору.... 

За його сприяння виросли такі «зіркові» просвітителі Київської Русі, як Антоній Печерський, Іларіон, Феодосій, Нестор-літописець, Алімпій, Варлаам, Ілля Муромець та інші.

Саме так, якщо ви не знали, Ілля Муромець провів своє життя в Києво-Печерському монастирі і його святі мощі можна побачити в катакомбах Києво-Печерської лаври. 

Його легендарні побратими Альоша Попович і Добриня Никитич та Соловей-розбійник теж київські русичі і їх останки, за переказами, поховано на дніпрових схилах. 

Погодьтеся, що такі характери, такі постаті не повинні бути забутими, це ж цвіт нації Київської Русі-України, якими українці повинні гордитися. Про славну нашу історію, про те гідне, що ми повинні відслідковувати в нашому минулому і передавати дітям, ця книга Галини Тарасюк. 

Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС