8 листопада у відділі літератури з мистецтва Центральної міської бібліотеки ім. Т.Шевченка було жваво – люди з нетерпінням чекали виступу виконавця з Луганська – Антона Ворожейкіна.
Антон – художній керівник Луганського клубу авторської пісні "КАП-ля", організатор концертів і фестивалів в своєму місті.
Народився у Красноярську в 1971 році. З 1989 р. мешкає у Луганську. Закінчив Луганський державний педагогічний інститут (1993) з відзнакою, за спеціальністю вчитель історії. Комерційний директор, редактор приватного видавництва. Одружений, має двох синів.
Пісні пише з 1987 року, в основному на свої вірші. Лауреат Всеукраїнського республіканського фестивалю АП «Булат» (м. Суми, 1996), "Курський соловей" (м. Курськ, 1999) та ін. Член журі і почесний гість фестивалів у Дніпропетровську, Харкові, Ялті, Черкасах, Луганську, Полтаві та ін. Був учасником ансамблів: "Артель Левша", тріо "Клубни", квартету "Л".
У 1998 році вийшла аудіокасета "Шансон", 2001 – книга віршів "Запятая". Лауреат літературної премії імені Тетяни Снєжиної.
З самого початку концерту Антон зумів завоювати симпатію глядачів своїми професійними, щирими віршами, чудовою грою на гітарі, своєю чесною, відкритою позицією щодо ситуації на Донбасі. Так що звичайний бар'єр «актор-глядач» рухнув з перших же пісень.
На вечорі прозвучали пісні різних років і різної тематики: «Живи на вдохе», «Шансон», «Давай поставим запятую», «Песня о Мюнхаузене», «Хранитель», «Диван», «Весеннее настроение», «Фуражка». Антон – син бібліотекаря, виріс на класичній літературі і його любов до книг не могла не вплинути на його творчість (пісня «Булгаков – блюз»).
Відчувалося, що тема війни дуже глибоко хвилює автора, у нього життя і творчість чітко розділилися на довоєнний період і воєнний. Війна звучала болем в декількох творах, але особливо пронизливо в пісні «Посвящение бывшим», яку він присвятив своїм довоєнним друзям, які роз'їхалися:
«…На улицу Правды легла поперек баррикада,
Нам больше скрестить не придется в объятиях руки,
Жалеть о расплате не надо, не надо, не надо…».
Антон зізнався, що нещодавно з дружиною Іриною відзначили срібне весілля. На своєму концерті він заспівав три пісні, присвячені Ірині, яка була присутня в залі, в т. ч. «Баллада о бьющейся посуде».
У програмі прозвучала і декілька гумористичних пісень, особливо всім запам'яталася «Туристична», яку зал підспівував хором («И только небо голубое…»). Антон тут же запропонував бажаючим доповнити її. І, до речі, в кінці вечора отримав записку з новим куплетом.
Зустріч плавно переросла в дружнє спілкування. На загальну думку, своїми віршами і піснями Антон наповнив зал гарним настроєм і емоціями. Він дивним чином створив позитивну, світлу енергетику музики і слова, яка ще довго не відпускала вдячних глядачів.
Сумчани з нетерпінням чекатимуть наступної зустрічі з автором.
Т. Лебідь,
відділ літератури з мистецтва
Немає коментарів:
Дописати коментар