Світлої пам’яті Полянського Валерія Павловича

Нас надихав розгін стрімливих років

Від пробних перших віршування кроків –

До зрілості, визнання і книжок,

І пошук у незвідане стежок...

Так писав про своїх побратимів по перу Валерій Полянський, активний член літературно-мистецького клубу «Грань», член Міжрегіональної спілки письменників України. На жаль, нам доводиться про нього говорити й писати у минулому часі.

18 січня йому б виповнився 91 рік, однак 27 грудня 2016 року палке серце поета-трудівника зупинилося. Його остання публікація була в харківському альманасі «Лава», який презентувався у грудні в Сумах.

Немало тяжких випробувань випало на долю Валерія Павловича Полянського. Народився він в інтелігентній сім’ї: батько був лікарем, мати - вчителькою. До війни жив у селі Межирич. З класу в клас переходив з похвальними грамотами.

Коли почалася Велика Вітчизняна, хлопцеві виповнилось п’ятнадцять. З сімнадцяти  років Валерій Полянський - учасник Великої Вітчизняної війни: молодший сержант, навідник 120-міліметрового полкового міномета, механік-водій танків і самохідної гармати.

В.П. Полянський. Справжній солдат Великої війни

Свою ненависть до ворогів виливав у поетичних рядках. І зараз, наче святиня, зберігаються вирізки його віршів з армійських газет. Пильна розвідка виявила у рядках автора крамолу. Суд був швидкий і неправий: 58-а стаття, пункт 10-й, ГУЛАГ.

Для Валерія поезія там була розрадою, у ній він знаходив душевний спочинок. Поряд працювали колишні фронтовики, люди чесні і віддані. Вони підтримували поетичний вогник молодого поета:

Путь мой – этапные вёрсты,

Взят в лагеря из солдат.

Углем писал на берёсте,

Был без вины виноват.

Від дзвінка до дзвінка відбув він свої вісім років — і відразу ж до батьків у рідний Лебедин. Працював Валерій Павлович у рембуддільниці, освоїв багато професій.

Автор книг: «Мені випало щастя», «Лебеді летять», «Вогненні лілеї», «Коваль-чародій», «Зів’ялий квіт у двадцять літ», «В кігтях гулагівських катівень», «Це було зі мною».

Влітку 2015 року усі граняни вітали автора з 90-річним ювілеєм та виходом нової збірки «Біла береза», яка стала його лебединою піснею. Один із авторських екземплярів книги  Валерій Павлович подарував для читачів бібліотеки і тепер із нею можна ознайомитись у відділі абонементу для дорослих ЦМБ ім. Т.Шевченка.

Валерій Павлович Полянський нагороджений орденом «За мужність», медалями «Ветеран праці», «Захисник Вітчизни», ювілейними на честь 50-річчя, 60-річчя і 65-річчя Великої Перемоги над нацизмом та іншими. Указом Президента України від 25 квітня 2008 року Валерію Полянському була призначена довічна державна іменна стипендія.

На відзнаку таланту автора та з нагоди виходу його чергової книги, міський голова Лебедина від імені громади міста вручив Валерію Павловичу квіти та подяку за активну громадську позицію та літературну творчість, що утверджує високі гуманістичні ідеали, збагачує історичну пам’ять, свідомість і самобутність народу та є однією з вершин духовного надбання Лебединщини.

Дякуючи за увагу, Валерій Павлович Полянський тоді висловив надію, що вірші із нової книги знайдуть відгук у серцях людей, небайдужих до поезії.

Його сподівання справдилися, адже і Поет, і його твори будуть жити у наших серцях.

Богдана Гусак,

прес-секретар літературно-мистецького клубу «Грань»