Історія України: Джерельний літопис. – К.: В-во «Україна», 2016. – 896 с. іл.
«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців»
Олександр Довженко
Історія, як кажуть вчені, це наука про самосвідомість народу. Чи достатня самосвідомість українців на сьогоднішній день? Ні, вона тільки формується завдяки жертвам війни на Сході України й Майдану.
Така важка розплата за десятиліття байдужості до самоідентичності й самоусвідомлення великого загалу українців. Адже для того, щоб бути єдиною міцною, незалежною і самостійною державою, потрібно більшості народу знати і цінувати свою історію, своїх героїв, свою державну мову, українські національні традиції. Кожному треба гордитися здобутками своєї держави і своїм вкладом в її розбудову. Потрібно цінувати, берегти й захищати свою Батьківщину.
Бути байдужим і лінивим в цьому процесі – означає сприяти задумам наших ворогів щодо слабкості і неспроможності України бути самодостатньою, а в результаті цього й можливого чергового поневолення нашого народу, як бувало в історії вже не раз. І це не просто високі слова, а жорстока реальність, від якої наша країна зазнає втрат.
Путін при найменшій нагоді намагається вкрасти нашу історію, «привласнюючи» то Володимира Великого, то Анну Ярославну, то хрещення Київської Русі тощо і щоразу намагаючись применшити дійсне значення історії древнього Києва в порівнянні з Москвою. Де історична правда, а де брехня північного сусіда – ось саме в цьому питанні допоможе розібратись нове видання «Історія України. Джерельний літопис».
Ця книга містить багато достовірних першоджерел (витягів з історичних літописів, генеалогічні таблиці княжих династій, стародавні географічні карти, уривки архівних державних документів, таких як: маніфести, резолюції, розпоряджень тощо, багато спогадів очевидців, видатних діячів, їх листування), які достовірно висвітлюють найважливіші події в історії України з найдавніших часів до сьогодення. Древні документи легко сприймаються, адже вони адаптовані згідно з правописом сучасної української мови.
Тут вміщені і суперечливі за змістом документи, які відображають позицію представників різних політичних партій та суспільно-громадських рухів за визволення та розбудову України. Неупереджено проаналізувавши їх, читач може самостійно дійти об’єктивних висновків. Для прикладу, коротко про зміст цих матеріалів. Чи всім відомо, що перші письмові джерела з історії України пов’язані з античним періодом, тобто з часів Стародавньої Греції та Риму.
Перші описи території України та племен, котрі населяли її можна знайти у Гомера, Геродота й давньогрецького мандрівника Страбона. Найдавнішою культурою на території України є Трипільська культура 4-3 тисячоліття до нашої ери. Перша літописна згадка назви «Україна» знайдена в «Літописі руському» 1187 року, де йдеться про спільний похід дружин руських князів на чолі із Святославом на половців.
Уміщені в цій книзі історичні джерела і географічні карти характеризують Київську Русь як одну з могутніх, економічно й культурно розвинутих і шанованих держав середньовічної Європи. Її територія сягала від Балтики і Льодовитого океану до Чорного моря, від Волги до Карпат. З нею підтримували політичні, економічні, культурні та родинні зв’язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Швеції, Польщі…
Цей джерельний літопис свідчить, що український народ мав свою державність впродовж 900 років, з них майже 5 століть давньоруської доби, потім 120 років козацько-гетьманської державності. Далі два століття боротьби за волю і незалежність. Така наша історія. За філософською концепцією Миколи Бердяєва: «Людина є в найвищому ступені історична істота. Людина перебуває в історичному, й історичне міститься в людині… Якби для індивідуальної людини не існувало шляхів прилучення до досвіду історії, то якою б жалюгідною, порожньою й смертною за усім своїм змістом була б людина!.. через внутрішнє прилучення доль свого індивідуального духу до доль історії вона прилучається до нескінченно більш багатої дійсності, вона перемагає тлінність і малість свою, переборює свій бідний і звужений світогляд».
Як стверджував Й.Гете: «Той, хто не охоплює думкою період життя людства у три тисячі років, той ще не досяг рівня людини».
Олена Мартюшова,
заст. директора Сумської міської ЦБС
заст. директора Сумської міської ЦБС
Немає коментарів:
Дописати коментар