* * * Твори - ювіляри 2018 року * * * 665 років (1353) збірці новел «Декамерон» Джованні Боккаччо * * * 485 років (1533) роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле * * * 425 років (1593) п’єсі «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра * * * 195 років (1823) історичному роману «Квентін Дорвард» Вальтера Скотта * * * 190 років (1828) поемі «Полтава» Олександра Пушкіна * * * 185 років повісті «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка * * * 185 років (1833) роману «Євгенія Гранде» Оноре де Бальзака * * * 220 років (1798) сатиричній поемі «Енеїда» І.П.Котляревського (перша публікація)* * * 200 років (1818) роману «Роб Рой» В.Скотта * * * 200 років (1818) поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» Дж. Г.Байрона * * * 180 років (1838) п’єсі «Наталка-Полтавка» І.П.Котляревського * * * 180 років (1838) роману «Пригоди Олівера Твіста» Ч.Діккенса * * * 170 років (1848) роману «Домбі і син» Ч.Діккенса * * * 170 років (1848) роману «Ярмарок марнославства» В.Теккерея * * * 150 років (1868) роману «Діти капітана Гранта» Ж. Верна * * * 140 років (1878) повісті «Микола Джеря» І.С.Нечуя-Левицького * * * 140 років (1878) роману «П’ятнадцятирічний капітан» Ж.Верна * * * 130 років (1888) п’єсі «Сто тисяч» І.К.Карпенко-Карий * * * 120 років (1898) фантастичному роману «Війна світів» Г.Уеллса * * * 90 років (1928) роману «Людина-амфібія» О.Р.Бєляєва * * * 90 років (1928) роману «Дванадцять стільців» І.Ільфа та Є.Петрова * * * 90 років (1928) повісті «Мина Мазайло» М.Г.Куліша * * * 80 років (1938) роману-фентезі «Хобіт, або Туди і Назад» Дж. Р.Р.Толкієна * * * 50 років (1968) роману «Собор» О.Т.Гончара * * * 50 років (1968) роману «Диво» П.А.Загребельного * * *

04.01.18

Які ми є, були і будемо або код ДНК українців


До бібліотеки ім. Т.Шевченка надійшла нова книга


Найкраща книга минулого року за опитуванням читачів редакцією телеканалу «Експрессо»: 

ДНК: роман / Сергій Жадан, Юрій Винничук, Ірен Карпа, Фоззі, Андрій Кокотюха, Володимир Рафєєнко, Макс Кідрук; авт. ідеї Сергій Жадан, Фоззі. - Харків: Книжковий Клуб, 2016. - 240 с. 


Надзвичайно цікава ідея Жадана і Фоззі, завдяки яким семи сучасним українським письменникам вдалось створити незвичну книгу про український родовід семи поколінь однієї з українських родин на прізвище Чумаки. Когось із них в ХХ столітті розкидала доля по Україні - Харківщина, Львівщина, еміграція в Париж та в інших країнах Європи, пізніше в наші часи були переселенці з Донбасу і, навіть, один студент із цього роду Чумаків вчився у Китаї…. 

Вічне українське питання: 
«Хто вигнав мене з мого дому? Батько, який ніколи в мене не вірив, чи Господь Бог, у якого, своєю чергою, не вірив Я? І де він є - мій дім?». 
Чому українці часто не тримаються свого дому, своєї землі, свого краю? Тому що шукають кращого життя, вміють ризикувати і можуть прижитися на чужій землі не гірше за тамтешніх аборигенів? Багато запитань…

Зрозуміло, що українці зовсім інші, на відміну, наприклад, від швейцарців, які з роду в рід пасуть своїх корів та виготовляють сири, а тому загартовані в боротьбі з природою та спокійні, сильні і впевнені в собі від такого розміреного й прогнозованого життя. Українці інші.

Автори цієї книги задають собі питання: 
«Невже ми не здатні перебороти самих себе, і всі наші дії обумовлені накопиченими в генах помилками попередніх поколінь?».
Зрозуміло, що помилки в ДНК українців могли трапитись від страшних подій останнього століття. Адже українці за останні свої сім поколінь пережили скільки потрясінь у вигляді різних революцій, воєн, частих змін політичних режимів, в тому числі репресій, голодоморів, політичних чисток, взаємних зрад, техногенних катастроф, типу «мирного» атома тощо… Який же то повинен виплавитись в українця характер з того всього? 

Останній герой книги «ДНК» ніби прозріває:  
«Світ донедавна був жахливим і ми готові зрозуміти, що треба змінити, щоб його врятувати. Тепер ми знаємо, як нарешті стати мудрішими».  
Прозріває герой і гине. Чи зрозуміють цю мудрість наступні покоління Чумаків, чи не зроблять вони ті ж помилки?

І беруть авторів книги тяжкі сумніви.  
«Що, як причина не в обставинах, а в нас самих, у прихованих злобі, егоїзмі та потворності, що накопичилася за сотні поколінь і вкоренилися глибоко в ДНК?». 
Хто дасть відповідь? Нема відповіді. Кожному треба шукати відповідь наодинці із собою.

Цікаво в цій книзі те, що сім різних авторів написали окремі розділи цієї книги про окремих українців з роду Чумаків, наприклад, Сергій Жадан - про Харків, Юрій Винничук - про Львів, Володимир Рафєєнко - про Донбас, Ірен Карпа - про Париж і т.п., тобто кожен про те, що найкраще знає, де сам жив чи виріс. 

Таким чином, один український рід Чумаків представлений достовірними моментами з життя того чи іншого члена роду з різних міст і частин України. А вони таки різні, дуже різні в силу різних історичних подій, різних ментальних особливостей характерів в різних регіонах нашої країни. Отже, в результаті, наймолодші представники цього досліджуваного роду, наприклад, наші сучасники мають в своїх характерах часто непримиримі риси. 

Бачимо як нове покоління українців отримало свободу, та автори попереджають:
«Свобода - це велика відповідальність, надто цінний матеріал, щоб роздавати її тим, хто її не цінує… іноді свобода здатна руйнувати життя».
Отака непроста і цікава ця книга. Багатьом вона сподобалась; дехто не погоджувався, сперечався; я перечитувала… 

До речі, наша бібліотека-філія № 14 приймала участь в опитуванні своїх читачів про кращу книгу минулого року за версією телеканалу «Експрессо» і отримала від редакції нові книги та інші подарунки для читачів.

Олена Мартюшова,
заст. директора Сумської міської ЦБС