Владислав Івченко запрошує на "Ігри пам’яті"

Зовсім нещодавно (з 30 травня по 3 червня) у Києві проходив VІII Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал", на якому, в тому числі, було представлено нові твори української прози.

Була серед презентованих новинок і книга нашого земляка, журналіста, письменника Владислава Івченка "Ігри пам’яті"






Владислав Івченко. Ігри пам’яті. - Київ: Темпора, 2018.

Сподіваємось, найближчим часом ми отримаємо книжку до бібліотечного фонду і ви, наші читачі, зможете самі оцінити її недоліки і переваги. А поки що, пропонуємо вашій увазі витяг щодо цієї новинки - із огляду "5 книжок прози #підарсенал: усе, що ми любимо" критика Тетяни Трофименко: 

"...У принципі, тут є все, що й у попередніх текстах, але на іншому емоційному регістрі. Автор узагалі людина широкої душі, тож у новій книжці, як завжди, персонажі отримують по повній: якщо знущань від садистів-ментів, то струмом по яйцях; якщо сексу, то такого, щоб зраджений чоловік негайно повісився; а якщо ревнощів від бойового побратима, то кулю в потилицю.

Оскільки, як це властиво сучасним українським письменникам, під однією обкладинкою Івченко збирає всю свою малу прозу за певний період часу, ідейно-стилістичної єдності їй не закинеш. Історичні оповідання сусідять із тими, у яких дія відбувається в наші дні, а реалістичні — із фантастичними, так що часом важко вчасно “перемкнутися”. Коли автор не бачить виходу з конфлікту, він прописує “чарівний” фінал — скажімо, скривджений вищим начальством чиновник перетворюється на вовка й перегризає недругам горлянку.

Івченка не цікавлять видатні особистості, його персонажі — прості “маленькі” люди, хоча долі їхні здебільшого трагічні (приміром, бійця‑червоноармійця розстрілюють, бо він пропускає бій, сидячи в кущах із “бігункою”). Більш-менш щасливими можна назвати хіба декількох — закохану пару, яка відпочиває в Криму, чи подружню пару, яка збирає врожай слив. Персонажі Івченка прямі й прості незгірш за автора: усі вони валять, що на думку спаде, тож діалоги в “Іграх пам’яті” можуть допекти читачів, навіть дуже толерантних до обсценної лексики, еротичних сцен і людської недосконалості.

От як в оповіданні про сливи, де так і хочеться кинути чимось важким у персонажа з його псевдодотепними ремарками на кшталт “О, руда, я божеволію від рудих! Як кажуть: дах іржавий — у підвалі мокро! Морковки, вони таки чуттєві! Ти тільки членом торкнешся, а в неї вже оргазм!”. Що ж, можуть закинути недоброзичливці, улюблена критикеса сама наполягала на поверненні реалізму в сучукрліт…

Читати неодмінно, бо тут є все, що ми любимо: багато сексу, жорстокість, безвихідь, помста, заздрість; козаки, татари, москалі, петлюрівці, червоноармійці, бухгалтери, банкіри, інопланетяни, внутрішній кролик, людоїди; гендерні, національні й культурні стереотипи, натуралістичні подробиці, “правда життя” без купюр і гумор нижче пояса."

!!! До речі, 8 червня о 19:00 в Сумах по вул. Кузнечна, 2 ("Розумний хаб") відбудеться презентація книги Владислава Івченка "Ігри пам'яті". Презентація проходитиме в режимі авторського читання з картинками та музикою.  Не пропустіть! :))