Музично-поетична толерантність Альбіни Батуріної

  Наприкінці жовтня у відділі літератури з мистецтва центральної міської бібліотеки ім.Т.Шевченка відбулася зустріч із прекрасним: музично-поетична презентація
збірки поезій “Кохання з ароматом кави” сумської поетеси Альбіни Батуріної

«Злітають шати у долоні…/ чомусь так щемно, аж за край…» - такі рядки має одна із поезій збірки. Це вже восьма книга в творчому доробку авторки і присвячена вона пейзажам, спілкуванню з природою та ліричним настроям людини. Вірші написані українською, російською та навіть англійською (з перекладом самої поетеси).

Вірші пейзажного та любовного плану передають тонкі почуття прекрасного разом із проявами душевних переживань.

«Darling, you cruelty my heart» («Моє розбите серце так жорстоко»), - так починається лірична поезія «Broken heart» - еквівалент української назви поезії «Розбите серце» викладача англійської мови за професією, інтелігентно витонченої толерантної феміністичної особистості за своїм активним творчим покликанням Альбіни Батуріної.

Її толерантність – це єднання інтелігентної музичності, ліризму пейзажу, уміння психологічного сприйняття людини у хвилини життєвої миті такою, якою вона є.

  

Гості вечора насолоджувалися не тільки інтимною поезією настроїв і почуттів ліричних героїв Альбіни Батуріної, але й витончено підібраними репродукціями пейзажів до віршів, записами музичних супроводів до поезій всесвітньо відомих композиторів-класиків: Мішеля Леграна, Раймонда Паульса, Фридерика Шопена, Арнольда Хампердинка, Адамо Сальваторе, сучасного композитора Сергія Борща.

Душі присутніх сколихнули задушевні рядки запису романсу «Когда забудешь ты меня» у виконанні Вікторії Васалатій та композитора Лариси Травнікової.

Аудиторію слухачів зачарував тендітний голос та ніжні струни гітари у виконанні Ані Верховцевої лірико-філософської поезії-роздуму «Якби зустрілися»: «Що як зустрілися би в Черкасах,/ Чи раптом десь у Астані?/ Моє лице під гримом часу/ Ураз впізнав би ти, чи ні?/…/ Минуле ворушить негоже – Я не назву своє ім’я./ Ти не впізнвв мене, о боже,/ Я лиш попутниця твоя…//».

Дякуємо, пані Альбіно, за вашу неперевершену фантазію, уміння створювати метафоричні персоніфікації зворушливого психологізму, такі як у рядках стилю рефрену вашої поезії «Одна мить»: «Відлистопадив листопад/ Відтанцював осінні танці.», або відчуття філософії оптимізму, як от: «Ах осене, володарка років…,/ Сріблястим пензлем пофарбуєш скроні./ Та зась, в полон не візьме хуги спів/ Допоки падають зірки в долоні».

Валентина Кривенчук,
член клубу «Грань»,член національної Спілки журналістів України