"Поліські акварелі": Людмила МАЗУР

Сьогодні творчість
поетів Поліського краю
представляє
Людмила МАЗУР -
у збірці "Поліські акварелі"

   Людмила МАЗУР. И верю, и надеюсь, и люблю //

Полесские акварели: Сборник стихов – Суми: ВД «Білий птах», 2017 – с.63-76.

Людмила Мазур народилася і живе в м. Середина-Буда. Має вищу економічну освіту.


Життя у неї одного разу засвітилася променями ліричної поезії, в якій відбилися любов, вірність, недосказанность почуттів, знахідки і втрати ...



Друкується в періодичних виданнях. В її творчій скарбничці - поетична збірка «Сиреневая метель», книга віршів для дітей «К солнышку по радуге» і участь в колективній збірці «Созвучие».


Творчість Л.Мазур знайшло своє відображення в музиці. Вона - дипломант Всеукраїнського фестивалю-конкурса композиторів пісенного жанру «Журавлиний ключ».

 

Весна 

Вышла в сад я вчера на рассвете. 

По тропинке гулял рыжий кот. 

И нашёптывал ласковый ветер 

Что-то вишне у наших ворот.

Всем весна раздавала объятья 

Торопливо, но без суеты.

От её теплоты необъятной 

Расплескался прощальный мотив. 

Развевала она еле слышно 

С аромата фиалок вуаль, 

Но роняла задумчиво вишня 

Белоснежную лёгкую шаль.

Чтоб ей вечером не было зябко, 

Роль сыграла актрисе под стать: 

Обняла душу вишни украдкой

И пустила голубкой летать.

***

Ми прагнемо миру понад усе.

І випурхне птах із неволі -

Мудрість на крилах за мить принесе 

Країні для кращої долі.

Щоб українці своє майбуття 

У дружній сім'ї будували,

Де б у любові зростало дитя

Й родину свою шанувало.

Щоби слов'янський народ назавжди

Про війни забув між братами,

У злагоді жив і не знав би біди, 

Й кордони шуміли б житами.

І Україна повстане з руїн.

Замовкнуть навіки гармати -

Мудрість влаштує незгодам заслін,

І мир буде скрізь панувати.

 Жизнь 

Жизнь порой бывает очень сложной,

А порой, как песня хороша, 

И костёр калины придорожной 

Предлагает жить нам не спеша.

Оглянись вокруг, и сердце скажет: 

Жизнь прекрасна вихрями страстей, 

Для неё не надо макияжа, 

Чтоб предстать богиней на холсте.

То она идёт в венчальном платье,

То восходит царствовать в венце. 

Иногда задумчивостью платит 

С тихою улыбкой на лице.

И, тая в себе немало смысла,

Дарит нам рожденье малыша.

У него при наших светлых мыслях

Под венцом рождается душа...

Дорожи, мой друг, мгновеньем жизни. 

Не храни на сердце груз обид.

Даже с прозой, пусть порой капризной, 

И твоя душа заговорит.

• Читати вірші Людмили МАЗУР у збірці "Полесские акварели"