23 січня 2021 року виповнюється 130 років з дня народження українського поета Павла Тичини.
Він - один із найвизначніших поетів українського модернізму, громадський діяч, перекладач із багатьох мов. Найкращі твори Павла Тичини - збірка "Сонячні кларнети", поеми "Золотий гомін", "Скорбна мати", "Похорон друга", "Сковорода".
Він приніс в українську літературу, що була переповнена обмеженим народницьким ентузіазмом і культом страждання, велику радість. Але і протиріч у його особистості було дуже багато. Степан Процюк у своєму дописі про Павла Тичину назвав його "генієм із замерзлим серцем"
Пропонуємо вашій увазі добірку ресурсів, присвячених Павлу Тичині. Можливо, ознайомившись із розповідями і поглядами різних авторів, ви складете своє особисте враження про поета.
6 січня 1921 року Павло Тичина записав у щоденнику:
16/1. Коли б зараз прийшов до нас Пушкін — то він би став Тичиною. Коли б прийшов Шевченко — зробився б Чумаком у кубі. Історія, поруч із соціальним генієм, не може допусти[ти] геніїв у мистецтві, в науці, в культурі. Бо ці, останні, трошки б заважали. Ми, таланти, визнаємо одну перспективу, а генії — …
"... у 1949 році він таки став автором гімну Української РСР, який починався зі слів "Живи, Україно, прекрасна і сильна..."
Взірцем для Тичини був мандрівний філософ Григорій Сковорода. Йому він присвячує однойменний масштабний твір, натхненний не лише мудрістю українського мислителя, але й західною античною та середньовічною філософією.
Павло Тичина: за лаштунками шкільних біографій
Павло Тичина — найвідоміший український поет 20-х років, ба більше — всього ХХ століття. Ніхто з письменників не породив стільки пародій на свої твори і стільки анекдотів про своє життя. Пародії складав народ, анекдоти — колеги по перу...... кілька історій-антилегенд про Павла Тичину. Сам про себе він писав Михайлові Могилянському: «Ви знаєте, лежу ночами й думаю: великий я неук — це раз; великий мерзавець — це два і взагалі дельфін з божої ласки». Неуцтво і нездатність творити — постійні комплекси Тичини, а от про дельфіна не знаю що й подумати...
Неук, мерзавець і дельфін: антилегендарний Павло Тичина
...Передчуття щастя, магнетичних перетворень дійсності, дитинного життєлюбства і торжества незаплямованого серця переповнює всі його «Сонячні кларнети» – одну із найбільш знакових збірок не лише української, але і тогочасної літератури світу...
А потім поволі, через мовчання, через втечі у найрізноманітніші вежі зі слонової кістки, зокрема через вивчення самотужки кількох іноземних мов, відтак переклади з них, через сум′яття і відмирання, через трагедію тичинівського серця, що явила світові взірцевий приклад прижиттєвого переродження таланту у тоталітарній дійсності, поета Павла Тичини не стало, хоча сановна людина – Павло Григорович Тичина існувала ще довго...
Він помер 16 вересня 1967 року. Його смерть стала, попри всі парадокси, початком відродження справжнього Божого дару поета, який світить нам з українських небес незабутнім, розщепленим на кілька кольорів Місяцем…
Народився Павло Тичина у суворі крещенські морозні дні і, мабуть тому, щиро полюбляв цю пору року, захоплювася її красою:
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця...
Ні, такої ще зими
Не стрічали ми.
Проти сонця дим,
Проти зимнього патлатий,
Що з труби зверта від хати,
Й понад садом молодим
Тане, тане дим...
Ох, яка ж краса!
Сад увесь убрався в іній,
Проти сонця він - як синій.
Гілля до землі звиса, -
Ох, яка ж краса!..
ЧИТАЙТЕ Вірші Тичини Павла Григоровича !
Немає коментарів:
Дописати коментар