Фейсбук-група "Грані слова", створена на платформі літературно-мистецького клубу "Грань", продовжує плідне віртуальне спілкування.
Учасники групи діляться своїми публікаціями і творчими надбаннями.
Богдана ГУСАК
Пів року світлої пам'яті колишнього керівника літературно-мистецького клубу "Грань" Віталія Меланича , яскравої особистості, чудового лірика та прозаїка, душі колективу, якого так не вистачає тим, хто його знав і поважав.
Віталію Меланичу
Народився і йшов по дорозі ти гордо й красиво.
Після себе для рідних і друзів свій слід залишив.
Так хотілося бути і першим, й безмежно щасливим.
Ось і фініш... Прийшов – а здається, неначе й не жив!
А життя – як ріка: бурхливі в ній пороги.
Шлях легкий не шукав, зронивши піт і кров.
А в душі – тихий щем, і радість, і тривоги,
і поезії світ, і любов...
І буяла весна, і п'янке колосилося літо.
І вдавалося все, і втішалося серце дітьми.
Щойно осінь прийшла, почала все довкруж золотити –
а вже річку Життя закувало морозом зими.
А життя – як ріка: бурхливі в ній пороги.
Шлях легкий не шукав, зронивши піт і кров.
А в душі – тихий щем, і радість, і тривоги,
і поезії світ, і любов...
Юрій ПРОКОПЕНКО
Горіння
А колись він горів, їй тепло дарував,
Зігріваючи дотиком в ніч криогенну.
І п’яніла вона від таких мудрувань,
Наче повінь несла у весну ерогенну.
Відкривала все нові світи навкруги,
Він творив ту красу, божеволів від неї.
І ходили вони під веселковий згин,
Де зростають любові принадні лілеї.
Тільки їм не вдалося гайнути в політ…
Він занадто шалено вирощував квіти.
А вона – лиш толочила здиблений цвіт,
Їм би вдвох научитись в коханні горіти.
І до серця впускати омріяний хміль,
Дивне зілля, настояне небом у кармі.
Вже давно відслужили холодній зимі
Їх самотні вогні, розпашілі й немарні.
Надія ФУРЗЕНКО
Езотеричне
Атланти, лемурійці та арійці –
три раси послідовні на Землі…
О, скільки загадок цієї трійці
і Всесвіту таїться уві млі.
Розкриє хто феномен піраміди?
Які знання вартує Леводів?
І що дало загибель Атлантиди?
Яке життя ховає глиб віків?
У Гімалаях Шамбали братерство
таїло ті найвищії знання.
Небагатьом відкрилося у серці,
як бачить крізь минуле світ життя.
Закон космічний – це закон Любові,
Добра, Подяки, Віри й Співчуття.
Відповідальність є у кожнім слові:
думки людей формують майбуття!
Моей матери
переклад вірша Олександра Олеся "Моїй матері"
Приснилось мне, что я домой вернулся.
Иду, смотрю: мой край, моя земля,
Весь мир в сиянье солнца улыбнулся -
Я вижу сёла, реки и поля.
Спешу, спешу я к хатке той заветной,
Где мама ждёт меня или не ждёт.
Я вскрикну "Мама!" С радостью ответной
На грудь мою родная упадёт.
И будут литься тёплых слов потоки,
И со слезой прошелестят слова:
"Я так тебя ждала все годы-сроки
И вяла, сохла, как горюн-трава…"
Иду зелёною межою,
Здесь колосистой нивы красота,
И вьётся счастье над душою,
И нету на моих плечах креста...
Проснулся с дрожью… Радость неземная
В реальность обернулась вновь…
Иду дорогами чужого края,
И в каждый след сочится кровь.
По темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар