Немовби ґніт згорають у свічах?
Чому ятрить на серці й досі рана,
І туга - пеленою на очах?
Бувають дні, коли нестерпно сумно,
Як у минуле зазирнуть думки.
І спогади крізь час пливуть безшумно
Та скапують сльозами зі щоки.
В розлогих луках трави всі зів'яли,
У вирвах рік - холодна мілина…
Шкода, що справжніх зостається мало,
А більше тих, яким п'ятак ціна.
Чому найкращі йдуть від нас так рано,
І їхня путь - обірвана струна?
Невже це доля зла і непізнанна,
Чи кращим бути - то і є вина?..
Інна Чірка
Немає коментарів:
Дописати коментар