Прожену журбу-печаль вранці із осоння.
Заспівай мені ранкову пташна височінь.
Очі мружаться мої обважніло-сонні,
Та залишити я хочу ночі сизу тінь.
Бешкетливий вітерець запрошу в оселю.
Сито дам йому в долоні з лагідним теплом,
Щоб з'єднав оте тепло з ароматним хмелем.
День новий, як тісто, зійде, сповнений живлом.
Немає коментарів:
Дописати коментар