Опинилися вдвох випадково на
узбережжі? Немов зачарована,
океану гладінь без меж...
Ми, від щастя хмільні, знеможені,
помічаєм, наскільки схожі. Ні,
зупинити цілунку не можемо!
На вустах – полуничний фреш.
Романтична банальна історія?
Ні печалі не знаєм, ні горя ми...
Милуватись прибоєм і зорями
ти за руку мене ведеш...
півстоліття. Мов юні, ми любимо
з сивиною і зморшками грубими,
і словами, й очима голубимо,
п’єм із вуст полуничний фреш!
Богдана ГУСАК
Немає коментарів:
Дописати коментар