Я весь серед своїх героїв – живу їх життям, поділяю їх горе і радощі, говорю їх мовою і відданий їх інтересам.
М. Коцюбинський
17 вересня ми відзначаємо 160 річницю з дня народження класика української літератури і громадського діяча – Михайла Михайловича Коцюбинського - однієї з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та світовій літературі кінця ХІХ сторіччя.
В українську літературу М. Коцюбинський увійшов як неперевершений майстер психологічної прози.
Ранні його оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) проникнуті тонким психологізмом, сповнені мальовничістю, експресивністю.
Вершиною досконалості особливого художнього стилю М. М. Коцюбинського є твори «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911).
Художні нариси “Хвала життю!” й “На острові”, написані влітку 1912р., - останні твори М. Коцюбинського доповнені елементами неоромантизму. Пафосом торжества життя над смертю пройнятий нарис “Хвала життю!”. Лейтмотивом нарису “На острові” також є ідея безперервності, вічності людського буття
Літературний учень і земляк М. М. Коцюбинського Михайло Стельмах так сказав про літературну спадщину письменника: “Усе, дорогий Михайле Михайловичу, що написане кров’ю Вашого серця, зосталося в пам’яті всього нашого народу, а слово і краса ім’ям народу увійшли в безсмертя.”
Мовна практика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову.
Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературу і власні спостереження.
Етнограф і близький друг письменника Володимир Гнатюк у своїх спогадах пише “Квіти – це буда його пристрасть і розкіш, і треба було бачити як іскрились його очі і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною соткою різних квітів…”
Це допомагало йому глибше, по-філософськи сприймати
навколишній світ, краще збагнути і точніше відтворити життя людини в
органічному зв’язку з усім світом. Природа і людина зливаються у нього в
одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.
Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.
Окремі твори письменника екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. Перу М. Коцюбинського належать переклади українською мовою творів Г. Гейне, А. Міцкевича, Е. Ожешко, Ф. Достоєвського та ін.
Пропонуємо прослухати найбільш відомі твори письменника
Немає коментарів:
Дописати коментар