Не хоче, певно, покидать
Сади з духмяними плодами...
Воно ласкаве, ніби мама,
Навкруг -- приємна благодать!
Ось і сьогодні в небі сонце
Теплом нас тішить, звеселя,
Синь зазирає у віконце,
Як влітку те'пло! (Чи не сон це ?)
В промінні тішиться земля...
Птахи зібралися у вирій --
Це осені конкретний знак...
І тихий сум, неначе гиря,
На душу давить... Мовчки зирить
На осінь зламаний вітряк...
Все ж дяка Богу за погожі
Ці вересневі теплі дні,
По-справжньому на літо схожі!
Хоча крокують десь морози
І заметілі голосні...
Вже загорілися багрянцем
Берези, клени, ясени...
В меланхолійнім диво-танці
Кружляє листя... Зимно вранці...
(Знов захотілося весни...)
Коротка мить. Похмурий холод--
Непроханий, примхливий гість
Заполонить життя довкола,
В природі стане якось голо...
Світ буде брудно-сірим скрізь...
Візьме'ться осінь панувати,
Дощем холодним обрій вмиє,
А потім віхола завіє...
Тепло' зостанеться лиш в мріях,
Які попросяться до хати...
Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ
10.09.2024 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар