Це не кіно, а справжнє божевілля,
що підриває рейтинги мереж.
Нон-стоп евакуюють Миропілля –
тих, що тримались до останніх меж…
…за рідні стіни, двері, підвіконня.
Довкруж уламки. Люто дрон реве.
Ледь не на порох стерте прикордоння,
однак іще не зломлене, живе.
Нелегко пуповину рвати впертим,
коли на пів долоні мозолі.
– Як десь на чужині злиденно вмерти,
то краще вдома, на своїй землі…
Та де вона? Навколо вирви кляті.
На пожарищах – димна каламуть.
Останнє «прощавай» колишній хаті.
Із вузликом – у невідому путь.
– Швиденько! – підганяють волонтери.
Хтось із речами вслід кота несе.
Це зараз новина – трублять етери.
А далі що, коли затихне все?
Гіркі думки. У грудях тисне, коле.
Про «сіру зону» ширяться чутки.
Невже знов запанує «дике поле»,
де велелюддям славились кутки?
Страшна реальність, як тяжке похмілля.
Немає слів, а тільки сльози й біль…
Від КАБів потерпає Білопілля,
тримається незламне Краснопілля,
і чинить опір наймирніше з піль.
21.03.2025
(С) Богдана ГУСАК
Немає коментарів:
Дописати коментар