9 серпня виповнилося 173 роки від дня народження Варвари Ханенко (Терещенко) - видатної української меценатки, колекціонерки, музеєтвориці (1852-1922).
Вона народилася в м. Глухові в родині українського підприємця і благодійника Ніколи Терещенка - людини, яка зробила непересічний внесок у розвиток промисловості і культури України в другій половині ХІХ сторіччя.
Дід Варвари Артемій Терещенко заповів синам віддавати на доброчинність і церкву 80% прибутків.
Родина Терещенків уславилася багатьма добродійними справами, на які вони витратили близько 5 млн. крб., підтверджуючи девіз їхнього дворянського герба - " Прагнули до громадянських справ".
Варвара одержала домашню освіту, любила книжки, читала й писала французькою.
Варвара і Богдан Ханенки займалася колекціонуванням творів західно-європейського мистецтва та мистецтва сходу. Власний будинок вони проектували, виходячи з потреб колекції, у відповідному стилі. Крім того, вони зібрали величезну бібліотеку - близько 10 тис. книжок.
Понад сорок років вони разом збирали твори світового мистецтва, щоб потім заповісти їх Києву. Подружжя не лише зібрало унікальну колекцію предметів мистецтва, але й самовіддано зберігало її в складний час. За неповними даними, зібрання налічувало понад 400 живописних робіт, більш як 8 тис. гравюр, близько 700 творів мистецтва країн зарубіжного Сходу, понад 300 виробів із золота та срібла.
У 1887 р. Ханенки збудували в Києві по вул. Терещенківській,15, особняк для розміщення там власного зібрання, яке стало унікальним явищем у культурному житті тогочасного міста.
Богдан Ханенко помер навесні 1917 р. і заповів дружині перетворити приватне зібрання на публічний музей.
"Варвара Ханенко не виїхала. Ми говоримо про це як про її великий подвиг. І це справді подвиг – жити, зберігати і будувати музей в умовах війни. Утім, рішення лишитися було, радше, природним. Бо ті, заради кого вона жила і для кого створила музей - ці люди були тут, у Києві, в Україні. У цьому сенсі, всі ми - прийомні діти Ханенків.", - Музей Ханенків.
У 1918 р. Варвара Ханенко категорично відхилила пропозицію німецького командування вивезти музей до Німеччини, незважаючи на вигідні умови. На другий день вступу до Києва військ Директорії, 15 грудня 1918 p., вона передала Українській академії наук, керованій Агатангелом Кримським, дарчі документи на будинок, колекцію та бібліотеку. Першою умовою дарчої було надання музею імені Богдана і Варвари Ханенків.
"Більшовицька влада воліла, щоб я, "колишня власниця", покинула дім. На щастя, за мене заступилися професори академії, зрештою мені дозволили жити в кімнаті на горішньому поверсі. Але заходити в зали музею я не мала права. Це було боляче - не бачити улюблених творів.
У ті останні важкі роки мій дух і сили підтримували близькі люди: сестра Марія і наші з Богданом вірні слуги - Григорій, Франц, Дуняша. Я померла вдома в Києві 7 травня 1922 року. Знесилена, але спокійна: по мені залишився музей.", - Ганна Рудик книги "Це також зробила вона", "Видавництво", 2018.
З 1925 р. "за відсутності революційних заслуг перед пролетаріатом" імена Богдана та Варвари Ханенків вилучили з назви музею, і до середини 1990-х років українці знали про них надзвичайно мало.
Нині в будинку, де жило подружжя Ханенків, діє Музей Ханенків. У ньому зібрана унікальна колекція, що налічує понад 25 000 експонатів.
Похована Варвара Ханенко на цвинтарі Видубицького монастиря в Києві поруч з чоловіком.
- Фото з утраченого в 1940-х роках живописного портрету Олексія Харламова.
Немає коментарів:
Дописати коментар