Я розумію тихий смуток...
У небі - сонця жовтий жмуток,
Хмарки, мов плями молока...
Злилися небо і вода -
Акорди радості й печалі...
Дозріли яблука в садах,
Відходить літо в сиві далі...
Пташиний гомін теж притих,
Зів'яли трави у покосах...
В душі думок немає злих,
Душа моя лиш щастя просить...
Вже обрій у рожевій млі,
А вечір в шатах темно-синіх...
Повзе по змореній землі
Туман холодний, мов осінній...
... В порі осінній є краса -
Дзвінкі вітри, руді дерева,
Дощі, барвисті небеса...
А осінь - справжня королева!
Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ
Немає коментарів:
Дописати коментар