Жахнулась осінь між розбитих стін.
- Іще гарячі! - відсмикнула руку.
Зібгавши недоречний кринолін,
зіщулилася від сирени звуку.
Цілодобово, наче маніяк,
війна виводить чергову кантату.
Мільйон думок напружених: ну як
спинити виконавицю ротату?
Осіння рать знов у похід іде.
Щити, шоломи, хоругвИ черлені
та павутиння де-не-де сіде
на гострих лезах у багряних кленів.
Загусло небо в чорнім вороннІ.
Земля трясеться: гучно справа-зліва.
Чи скоро на буланому коні
вестиме в бій рудоволоса діва?
Намисто з горобИни на мечі.
Не бальна сукня - довгий плащ картатий.
У темну ніч під квИління сичів
оплакує свої щоденні втрати.
І знову гордо голову несе.
Летять прокльони вслід рудоволосій.
- Ніщо не вічне. Тлін з'їдає все!
Блукає у руїнах чорних осінь.
13.09.2025
(С) Богдана ГУСАК
Немає коментарів:
Дописати коментар