"Ну як ти, брате?" -- "Може бути","ОК".-
"Життя триває?" -- "Рухається курсом".
(Невидимий психологічний блок).
"Що з настроєм сьогодні?" -- " На три з плюсом".
Це значить: одкровення не чекай.
На втому списуй чи на вдачу вперту.
Коли болить поранена рука,
не лізь і в душу, на шматки роздерту.
Подалі спогад про пекельний нуль,
атаки дронів, непоправні втрати,
калюжу, де лежав під градом куль
трьохсотий -- не хотілось помирати.
Тримався до останнього, як міг.
Знімалася груднева сніговиця,
а кров стікала від плеча до ніг.
Лишалось тільки подумки молиться.
У роті гірко, тяжко від думок.
(Години невідомості найгірші).
Про телефон: -- А раптом він замок?
Тоді пропали і світлини, й вірші.
Про рідних: -- Як же хочеться до них,
а не в посадці лисій замерзати.
Евакуатор їде -- бій затих.
В очах двоїться -- рідна й Божа Мати!
Нарешті допомога. Як мара,
автомобіль і ліжко лікарняне,
наркоз, операційна, медсестра,
питання: "Як ся маєте, Іване?"
А може, так почулося тоді,
як зрозумів, що врятували руку.
І завертілось -- госпіталь і дім,
аж поки знов у стрій терпіти муку.
"Привіт, сестричко!" -- "Братику, привіт".
Коротке листування, хоч і пізно.
Хай почекає божевільний світ!
"Надішлеш вірші?" --"Так". -- Тримайся". -- "Звісно".
27.11.2025
(С) Богдана ГУСАК

Немає коментарів:
Дописати коментар