Вона була освіченою, незалежною, чарівною, володіла рідкісним даром — поєднувати інтелект, емоційну глибину й внутрішню свободу, що притягувало до неї найяскравіших чоловіків епохи.
Її називали музою й спокусницею водночас. Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Іван Тургенєв — багато відомих діячів були захоплені Марією Вілінською, її талантом і особистістю. Вона надихала, викликала ревнощі, ламала усталені уявлення про роль жінки в суспільстві та літературі.
Фатальність жінки полягала в її силі. Вона не погоджувалася на роль «тихої» письменниці чи покірної дружини, жила за власними правилами, що часто призводило до драм — у стосунках, репутації, долях тих, хто був поруч. Її свобода й незалежність сприймалися як виклик, а талант — як загроза.
Марко Вовчок стала символом жінки нового типу в українській культурі ХІХ століття: сильної, суперечливої, яскравої.
Саме ця поєднана краса характеру й таланту зробила її «фатальною» — жінкою, яка змінювала життя інших і залишала по собі слід, що не стирається з часом.
Немає коментарів:
Дописати коментар